кигикати

кигикати

Киги́кати, ги́чу, чеш, одн. в. киги́кнути, кну, неш, гл. Кричать, крикнуть (о чайкѣ). Чайка кигиче — згинь ти куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кигикала. Чуб. I. 62.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Киги́кати, ги́чу, чеш, одн. в. киги́кнути, кну, неш, гл. О чайке: кричать, крикнуть. Чайка кигиче — згинь ти, куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кигикала. Чуб. I. 62.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28