Історія України-Руси віршами/Княжі усобиці

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 Збудував Собор Софійський,
 Що стоїть до нинї.
Про церкви дбав, та про школи,
Про права народу. —
Тож не дармо “Мудрим” звали
За се в нагороду.
 Та не довго добро велось,
 — Добру не все бути
 І Ярослав землю роздав
 Поміж свої дїти.

Yurko Shkvarok.Istoriya Ukrajiny-Rusy virshamy-6.png
Софіївський собор в Київі

Кождий син старшим хтїв бути,
Князївство збільшити;
Та війною брат на брата
Стали наїздити
 Дикі орди половецькі
 З сварки користали

 Й часто-густо з огнем й мечем
 На Русь набігали.
Український край розлогий
Всюди пустошили....
Без пощади жінок й дїтий
У полон гонили.
 Гіркий сьвіт настав всїм людям,
 Стали раду мати,
 Щоб престол міг в Київі
 Мономах обняти.

Yurko Shkvarok.Istoriya Ukrajiny-Rusy virshamy-7.png
Володимира Мономаха стрічають Кияни.

Так і сталось по нарадї.
Мономах в коротцї
Привернув лад, злучив землї
Та побив Половцїв.

Із смертию Мономаха
Знов біда почалась;
Усобицї спричинили,
Що Русь розпадалась....
_____________