Комунїстичний манїфест/Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комунїстичний манїфест
Карл Маркс, Фрідріх Енґельс
Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
IV.
Відносини комуністів до ріжних опозиційних партій.
______


Після того, що говорило ся в II. розділі, відносини комуністів до вже закладених робітних партій розуміють ся сами собою; а значить, так само розуміють ся сами собою їх відносини і до англійських частистів і до аграрних реформаторів в Північній Америці.

Борючись за найближчі діли і інтереси робочої кляси, вони разом з тим заступають ся і за будучі інтереси руху. У Франції комуністи прилучають ся до соціалістично-демократичної[1] партії проти консервативної і радикальної бур-

жуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.

В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елементів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.

Між Поляками комуністи підпирають ту партію, що вважає аграрну революцію умовою національного визволення — ту саму партію, що викликала до життя краківське повстинне 1846 р. В Німеччині комуністична партія бореть ся вкупі з буржуазією, — коли тільки буржуазія виступає революційно, — проти абсолютної монархії, февдальної ґрунтової власности і дрібного міщанства.

Але вона не устає нї на хвилину виробляти у робітників яко-мога яонїйшу сьвідомість проворожий антагонізм між буржуазією і пролєтаріятом. Вона хоче, щоб нїмецьки робітники могли зараз жеповернути проти буржуазії, яко зброю, ті суспільні і політичні умови, котрі приведе буржуазія разом з своїм пануваннєм; вона хоче, щоб в Німеччині, після упадку реакційних кляс, зараз розпочала ся боротьба проти самої буржуазії.

На Німеччину комуністи звертають свою най-

більшу увагу, бо Німеччина стоїть на передодні буржуазної революції, бо вона чинить цей переворот при стислійших умовах європейської цівілїзації взагалі, і при участи далеко більш розвиненого пролєтаріяту, ніж Анґлія ві7. ст. і Франція в 18. ст.; таким робом, німецька буржуазна революція може бути лиш безпосереднім прольотом пролетарської революції.

Одним словом, комуністи скрізь підпирають кожний революційний рух проти істнуючого суспільного ладу.

У всіх цих рухах вони підносять питаннє власносте, яко основне питаннє руху, котре теж може мати більш або менш розвинену форму. Нарешті, комуністи скрізь працюють над з-єднаннєм і порозуміннєм демократичних партій всіх країн.

Комуністи вважають ганебним ховати свої погляди й наміри. Вони отверто заявляють, що їх цілі можуть бути осягнені лиш через насильне поваленнє всього дотеперішного суспільного ладу. Хай тремтять пануючі кляси перед комуністичною революцією. Пролетарі нічого в ній не можуть загубити крім своїх кайданів. Та вони в нїй мають сьвіт завоювати.

Пролетарі всіх країн, єднайте ся!

    • ) Партію, що називала себе тоді у Франції
    соціялїстично демократичною, в полїтіцї заступав в Ледрю-Роллен, а у літературі Луї-Блан; вона, таким робом, як небо од землї, нідріжняла ся від теперішньої німецької соціяль-демокрації.

Примітки[ред.]