корито
|
|
Кори́то, та, с. 1) Корыто, изъ котораго кормятъ животныхъ. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцуловъ корито = ночви. Шух. I. 248. Під кори́то підверну́ти. Одолѣть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) Въ ручной мельницѣ: ларь, въ который падаетъ мука. Шух. I. 104, 146. 3) Русло рѣки. Частина грунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка въ землѣ, выкапываемая дѣтьми при игрѣ въ місяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Кори́то, та, с. 1) Корыто, из которого кормят животных. Сим. 19. Корита не ходять до свиней, а свині до корита. Ном. У гуцулов кори́то = но́чви. Шух. I. 248. *Херс., Анан. у. Переш. *Під кори́то хова́ти, підверта́ти, кори́том наверта́ти. Согласно обычаю, на время весі́лля под кори́то прячут старшую незамужнюю сестру, выдавая замуж младшую. Пир. у., Кон. Переносно: перещеголять, нос натянуть. Підвернемо тепер ми під корито ваших полковників та гетьманів. К. ЧР. 285. 2) В ручной мельнице: ларь, в который падает мука. Шух. I. 104, 146. 3) Русло реки. Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито. Дещо. 68. 4) Продолговатая ямка в земле, выкапываемая детьми при игре в мі́сяць. Ив. 36. 5) Панцырь черепахи. Вх. Уг. 246. Ум. Кори́течко, кори́тце, *кори́тко.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28