кортіти

кортіти

Корті́ти, корти́ть (кого́ и кому́), гл. безл. Не терпѣться, тянуть къ чему, хотѣть и желать чего нибудь. Кортить литвинка скоринка. Ном. № 5013. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Ном. № 1106. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло напиться тієї крови. Стор. МПр. 30. Кортить таки тобі домівка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Корті́ти, корти́ть (кого́ и кому́), гл. безл. Не терпеться, тянуть к чему, хотеть и желать чего-нибудь. Кортить литвинка скоринка. Ном. № 5013. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Ном. № 1106. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло напиться тієї крови. Стор. МПр. 30. Кортить таки тобі домівка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28