Краєзнавство/1927/01/Чергові завдання Українського Комітету Краєзнавства

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Краєзнавство. №01 (1927
Михайло Криворотченко
Чергові завдання Українського Комітету Краєзнавства
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Завантажити джерело у форматі EPUB

Завантажити джерело у форматі RTF Завантажити джерело у форматі PDF

Завантажити собі!

М. Криворотченко.

Чергові завдання Українського Комітету Краєзнавства.

Минуло півтора роки з часу, коли Всеукраїнська Краєзнавча Конфе­ренція дала директиви Українському Комітету Краєзнавства. Ці півтора роки попередньої роботи дали змогу виявити головні моменти краєзнав­чої роботи на Україні, а найголовніше — з'ясувати реальні можливості, що їх має наше краєзнавство. Тільки на підставі цієї попередньої ро­боти Комітет має змогу розпочати планові заходи, стати до виконання цілком конкретних головних завдань.

Одне з перших завдань, що стоять перед У. К. К. це — виявити по можливості всі краєзнавчі сили УСРР. Попередній облік, що його було переведено на початку минулого року, дав дуже неповні й непевні відомості. Молодість краєзнавчого руху на Україні взагалі, надто пізні заходи до його організації й об'єд нання в єдинім центрі, а з того — брак певних традицій краєзнавчої ро­ боти на місцях і певних організаційних тенденцій,— призвели до цілко­витої розпорошености роботи й сил краєзнавчих. Маємо випадки досить густо розкиданих в одній окрузі краєзнавців, що не знаються поміж собою , провадять роботу на свій страх, не знаючи, куди звернутися з її наслідками, де знайти корективи, пораду. З розвитком і зміцненням шкільної й політосвітньої мережі виникають шкільні й сільські краєзнавчі гуртки при школах і сельбудах та хатах-читальнях, які знову лиша­ються на власні сили, витрачаючи енергію, на здобування основних ме­тодів і форм роботи, вже давно в иншім місці знайдених і випробованих. Разом з тим деякі старіші краєзнавчі організації, що не змогли піти в ногу з сучасними вимогами життя, розвалюються й зникають, часто зберігаючи своє ім'я на порожнім місці ще низку років.

Краєзнавчий рух, яко громадський рух, де-далі дужче втягає до своїх лав активні дослідницькі й любительські сили, що-далі збільшу­ються наслідки краєзнавчої роботи на місцях, але реальними й найдужче корисними вони будуть тільки тоді, коли ми матимемо повне уявлення зате: хто працює в краєзнавстві, де він працює, що і в якій саме галузі робить, які наслідки в робот і має, де ці наслідки й хт о про їх знає.

Тільки знаючи дійсний стан нашої краєзнавче роботи, кількість і якість робітників та стан організованости краєзнавчих сил — зможемо уникнути повторности в роботі, випадковости її, часто цілковитої безпорадности робітника краєзнавця.

Одночасно цей облік дасть нам нарешті краєзнавче обличчя кожної округи, й ми зможемо уникнути того абсурду, що його подекуди маємо нині, коли окремі краєзнавці не знають, що у їх місті є крає­знавчий осередок, гуртки в районах не чули, що в окрмісті є окружне бюро краєзнавства, а окрплани запитують Держплан, де їм шукати крає­ знавців, коли у їх під боком є краєзнавча організація.

Комітет дивиться на облік краєзнавчих сил не як на формальний обов'язок — цей облік є завданням великого громадського значіння. Пе­ревести зазначений облік Комітет зможе тільки тоді, коли самі крає­ знавці з повною увагою поставляться до цього завдання й активно пі­дуть на зустріч Комітету, подаючи відомості про всіх відомих їм крає­ знавців і краєзнавчу роботу їхньої округи.

До останнього часу краєзнавці на місцях випробували різних орга­нізаційних форм, а оскільки краєзнавчі організації не мали юридичного обличчя, то їм доводилося йти в прийми до різних установ і тим зву­ жувати свою роботу, підпорядковуючи її завданням цих установ.

Минулий рік дав змогу вибрати відповідні життьові організаційні форми й здобути юридичну базу роботі. Нині Український Комітет Крає­ знавства ставить за чергове завдання перевести остаточно організаційне і юридичне оформлення краєзнавчої роботи. УКК розробив типовий статут Краєзнавчого Товариства, і цей статут затверджено Міжустановчою Комісією при Н. К. В. С.[1].

Річ ясна, що ні облік, ні юридичне оформлення краєзнавчих това­риств не дають ще повного звязку Комітету з місцями. Тільки постійна участь Комітету в різноманітнім житті місцевих краєзнавчих орга­нізацій зможе утворити органічний звязок, повну єдність і моноліт­ність краєзнавчої роботи в цілому.

Першим кроком до цього мусить бути періодичне видання Комітету — журнал, що давав би змогу реально об'єднувати краєзнавчу думку, що міг би ставити перед краєзнавцями актуальні проблеми, висунуті сучасним життям, що давав би відповідні вказівки не тільки „що робити“ „як робити“ Разом з тим журнал мусить стати осередком, де, як у фокусі, збиратимуться відомості про всю краєзнавчу роботу на Україні.

Звичайно журнал може стати дійсним люстром краєзнавчої роботи тільки тоді, коли місцеві організації й окремі широко розкидані крає­ знавці подаватимуть як-найдокладніші відомості про краєзнавчу роботу в їхнім районі. Тільки за такої умови журнал може зробитися тим осе­редком, де скупчуватиметься весь різнобічний і досі ще ніде не висві­тлений і не обрахований досвід краєзнавчої роботи.

За активною участю місць Комітет сподівається перевести це завдання в життя, бодай у найменшій мірі, давши хоч невеликий, але постійний орган краєзнавчий. За минулий час Комітет зібрав уже силу матеріялів про роботу місць, про вимоги й сумніви місцевих організацій і окремих краєзнавців, про заходи до налагодження ширшої краєзнавчої роботи. Отже нині Комітет може приступити до систематичної допомоги місцевим робітни­кам, і в плані своєї ближчої роботи ставить подавати на місця схеми дослідів, програми, поради й инші методичні й технічні вказівки. В основу цієї роботи лягає різноманітний досвід краєзнавчої роботи так різних республік СРСР, як і УСРР. Річ ясна, що і в цій справі участь місце­вих робітників, їхній досвід, їхні корективи до матеріялів Комітету до­ поможуть прискорити виробити сталі методи й певний твердий шлях у краєзнавчій роботі.

Організованих краєзнавчих сил у нас ще обмаль. Сила закутків на­шої Республіки вимагають дослідження. Разом з тим у найглухіших за­ кутках завжди знайдеться хоч одна людина, що зможе зацікавитися ви­вченням своєї місцевости. Краєзнавчий рух громадською своєю суттю вимагає притягти до краєзнавчої роботи як-найширші кола радянського суспільства, а по своєму головному завданню потрібує охопити бодай первісним дослідом як-найдальші кутки території УСРР.

Комітет поставив за чергове завдання створити широку мережу ко­респондентів[2] і сподівається, що в такий спосіб уже в ближчий час можна буде в найдальші закутки кинути практичні вказівки по роботі і звязати ці кутки в їхній краєзнавчій праці з культурними осередками.

Звичайно і в цій справі допомога місцевих робітників дасть змогу Комітету прискорити охоплення звязком найдальших точок УСРР.

Починаючи планову роботу, Український Комітет Краєзнавства ста­вить собі завдання невеликі на перший погляд, але з огляду на об'єктивні умови й вимоги часу він мусить обмежуватися тільки тими за­вданнями, що їх він зможе реально виконати. Разом з тим від реалізації поставлених завдань у великій мірі залежить дальша робота краєзнавча в цілому й поширення роботи Комітету,— відношення бо суспільства в цілому до краєзнавства й матеріяльна база його цілком залежить від ре­альних наслідків і суспільної корисности краєзнавчої роботи.

Всю свою роботу Комітет спирає на постанови першої Краєзнавчої Конференції, отже всі заходи свої справлятиме в бік найбільших до­сягнень у галузях актуальних нині, в царині вивчення виробничих сил і виробничих можливостей, в напрямку дослідження способів у ближчий час допомогти суспільству зміцнити й розвинути народне господарство.

Цей практицизм, підкреслений в резолюціях конференції, ніяк не об межує краєзнавців на місцях в їхній роботі, він мусить дати тільки пев­ний ухил цій роботі, загострити увагу на тих моментах, що їх досі зде­більшого обминали краєзнавці, покладаючи вивчення їх на різні державні інституції.

Цей практичний ухил вимагає того, щоб краєзнавчі сили на місцях з перших же кроків своєї роботи дбали про увязку своєї роботи з ре­альними потребами життя своєї місцевости, отже як-найтісніший звязок їхньої роботи з роботою планових і дослідних установ округи мусить бути черговим завданням краєзнавчої роботи місць.

Велике і складне завдання плановости заходів у роботі громадських організацій, що ще не мають певних організаційних форм, що не мають тісного й органічного звязку з своїм центром, не можна перевести за короткий час. Багато буде вад і шукань найліпших шляхів. Тільки ве­ лика надія і певність у дружній роботі всіх краєзнавчих сил і виявлене вже бажання місць упланувати свою роботу дає Комітету змогу споді­ ватися, що ця плановість не залишиться на перших кроках.

Примітки[ред.]

  1. Цей типовий статут подано в цьому числі на стор. 35,
  2. *) Положення й план р оботи кореспондентів див. у. цім числі, стор . 39.