Краєзнавцю про вимірювання/Об’єм: одиниця в кубі

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Краєзнавцю про вимірювання (Об'єм: одиниця в кубі)
автор: Каленюк Сергій Петрович
Створення: 2011, опубл.: 2011. Джерело: Каленюк Сергій Петрович Краєзнавцю про вимірювання / Л.Л. Потапенко. — Лисичанськ: ПП «Прінтекспрес», 2011. — С. 63-80. — 100 прим. — ISBN 978-966-8061-59-2  

Сьогодні, мабуть, усякий випускник школи знає, що міра об'єму — це, так звана, кубічна міра, яку можна представити як куб з ребрами в одиницю довжини. Наприклад, такий величенький кубик зі стороною в один метр буде мірою об'єму — кубічним метром. Менший кубик зі стороною в один дециметр, тобто 10 сантиметрів, буде дециметром кубічним, який звичніше називають літром. У кубічний метр увійде 1000 літрів. Якщо розмір ребра кубика буде один сантиметр, тобто одна сота частина метра, то отримаємо міру в один кубічний сантиметр або мілілітр. Приставка мілі означає тисячну частину від цілого, значить мілілітр — одна тисячна частина від літра.

Представлена система — досить проста і зручна. Декому вона може здаватися дуже давньою. І вони переносять цю просту побудову кубічних мір на давні назви мір об'єму, які існували ще до впровадження метричної системи мір. У книзі одного краєзнавця написано, що в 1764 році в урочищі на Білій Лугані шукачі вугілля накопали його 12 четвертей загальною вагою 199 пудів і один фунт. У примітках автор пояснив читачам, що четверть — давня міра об'єму, яка дорівнює 1/4 кубічного аршина. Дійсно, у допетровські часи існувала міра довжини четверть, яка становила четверту частину аршина. Автор помилково міг подумати, що назва такої поширеної одиниці об'єму, як четверть, походить від однойменної назви міри довжини. Однак до 1764 року аршин уже дещо змінив розмір і був кратним дюймам, а четверть як одиниця довжини відійшла у минуле.

Цього можна і не знати, щоб переконатись у тому, що четверть об'єму не дорівнює 1/4 кубічного аршина. Перевіримо. 199 пудів (1 пуд = 16,38 кг) і один фунт (0,4095 кг) вугілля становитиме 3 260 кг, які вмістилися в 12 четвертей по 1/4 кубічного аршина, тобто 3 кубічних аршина. Один кубічний аршин становитиме 0,7113 = 0,3594 м³, а три — 1,078 м³. Виходить, що 3 260 кг вугілля вмістилося в 1,078 м³, тобто густина знайденого вугілля була 3 260 кг : 1,078 м³ = 3 261 кг/м³. Звично густина вугілля становить від 1 200 до 1 500 кг/м³, а тут удвічі більше. Зрозуміло, що четверть об'єму не походить від четверті аршина.

Цікаво, чи підтвердить цей приклад правильність розміру четверті як міри об'єму сипких тіл, який здавна становив 209,9 л, тобто 0,210 м³. Об'єм 12 четвертей по 0,210 м³ становить 2,52 м³. Визначаємо густину вугілля: 3 260 кг: 2,52 м³ = 1 294 кг/м³. Тепер все сходиться і ми переконалися, що значення четверті як міри об'єму в 209,9 л є правильним.

Слово четверть вказує на те, що ця міра складає четверту частину від якоїсь більшої, і на те, що давньоруська система мір об'єму була не десятковою, а побудованою на перевідному коефіцієнті 2ⁿ.

Деякі дослідники стверджують, що ця система тотожна давньоанглійській, яка беспосередньо опиралась на дещо модифіковану давньоєгипетську систему мір об'єму, що склалася у давні часи, коли ще слов'ян не існувало. Давньоруські міри об'єму вивчав російський учений-металург та історик М. Т. Бєляєв, який після революції 1917 року жив у Парижі і Лондоні.

Міри об'єму часів Київської Русі він систематизував і виклав таким чином.

Міра об'єму Об'єм Множник
Оков, кадь, кадовб 839,09 л 2⁵
Півокова, половник 419,84 л 2⁴
Четверть, четь 209,92 л
Осьмина 104,96 л
Півосьмина 52,48 л
Четверик 26,24 л 2⁰ = 1
Півчетверик 13,12 л 2⁻¹
Четверка, чвертка 6,56 л 2⁻²
Гарнець, малий четверик 3,28 л 2⁻³
Пів-малий четверик 1,64 л 2⁻⁴
Пів-пів-малий четверик 0,82 л 2⁻⁵
Пів-пів-пів-малий четверик 0,41 л 2⁻⁶

До таблиці увійшли тільки міри для сипких тіл, для рідких існувала своя система. Для мір рідини найбільш вживаними були бочка, відро, корчага. Взагалі, усі давньоруські міри об'єму походили від побутової тари і посуду.

У збірці давньоруського права Ярослава Мудрого «Руська Правда» названо не всі з наведених у таблиці мір, але є деякі інші, як голважня, лукно, уборок, що пізніше вийшли з вжитку. До XVII ст. ця чітка система була доповнена діленням на 3, тобто четверть = 3 третям (третникам) = 6 півтретям = 12 пів-півтретям = 24 пів-пів-півтретям і т.д.

Це офіційні одиниці, які в різній місцевості і в різний час могли мати різний розмір. Дослідник господарського життя Московської держави І. П. Міклашевський, проаналізувавши розмір четверті кінця XVII ст. в 28 містах (Бєлгород, Курськ, Обоянь, Валуйки, Коротояк, Усмань, Усерд та інших), встановив, що значення четверті коливалися від 8 до 11/3 четверика. Однак об'ємна одиниця четверть лишалася найбільш поширеною і часто вживаною, що збереглася аж до впровадження метричної системи. Вона дала назву однойменній одиниці площі — четверть або четь, яка становила півдесятини, бо четверть жита йшла на її засівання. Однак, слід зазначити, що з часом значення четверті не лишалось постійним. У XVI ст. хлібна четверть вміщувала 4 пуди жити, в XVII ст. — 6 пудів жита (5 пудів муки), а в кінці XVII ст. у документах зустрічається «московская осьмипудная четверть». Таким чином, за порівняно короткий період значення четверті збільшилось удвічі, з 4 до 8 пудів.

Крім цих, офіційних, широко вживалися побутові і місцеві міри: сапця, короб'я, пуз, луб, жбан, кварта, конві, корець, корчага, куль, бурдюк, братина, єндова і не видно кінця цьому переліку. Нерідко значення таких побутових мір в різних місцях були різними, наприклад, ємність «котлів» складала піввідра, 2 відра, 3 відра і навіть 20 відер.

На Україні, де, як писав Сковорода, «каждому городу свой нрав и права», і яка користувалася значним самоуправлінням (магістратські міста, адміністративно-полковий устрій, виборні гетьмани і старійшина, відсутність урядового чиновницького апарату), панувала різноманітність мір. Для сипучих тіл були поширені різні четверики (переяславський, гадяцький, роменський, козельський та інші), осьмини (осьмачки), півосьмини, четверики (четвертики), півчетверики тощо; для рідких — різні бочки, відра, кварти, крушки та інше. Різноманітність мір на Лівобережжі стала особливо відчутною з поглибленням зв'язків із Московією (Росією), де на той час вживали активних заходів до впорядкування мір. І тільки з кінця XVII ст. по Лівобережжю розсилаються російські міри, якими користувалися для консистенських податків («консистенські дачки» були направлені на безоплатне утримування російської армії) та державних (військових) заготівель.

Кожний консистенський полк повинен був мати для збирання харчів і фуражу російські міри. Але на практиці консистенти, як правило, користувалися місцевими мірами, бо вони були більшими за однойменні російські. У 1736 році державна російська комісія мір і ваг звернулась до Київського магістрату з вимогою надіслати до комісії взірці чинних мір та копії указів, за якими ці міри були запроваджені. Серед надісланих були і дерев'яні хлібні міри — дійниці (8 гарнців = 30,72 л), півдійниці і чверть-дійниці, які були київськими взірцевими мірами сипкого товару, що застосовувалися в місцевій торгівлі. Були надіслані також російські «орлені» (мали тавро з царським гербом) осьмина і четверик, які застосовувалися при видачі і прийомі хліба (зерна) для консистентів. У подальшому було наказано зробити і надіслати із сотенних канцелярій в Генеральну військову канцелярію кварти, півкварти і четверті кварти, які після їх повірки і таврування були вислані назад з розпорядженням, щоб усі продавці зробили з них копії, котрі також підлягали тавруванню. Однак цих заходів виявилося недостатньо. Через тридцять років московські міри збереглися лише у трьох полках, у користуванні, як і раніше, були різноманітні місцеві міри.

Коли мова йшла про Новоросійську губернію, то значних проблем з перекладом одиниць не виникає. Адже вона була утворена у 1764 році, коли одиниці вимірювання вже майже стабілізувалися. В одному з документів 1795 року зазначалось, що для провіанту штатним військовим командам у Новоросійській губернії на кожну людину щорічно виділяється по 3 четверті борошна (839,7 л або близько 500 кг) та крупи по 18 гарнців (59 л або біля 40 кг). Знаючи розмір четверті і гарнця, легко визначити об'єм борошна і крупи, а знаючи їх густину, можна визначити і масу.

Для сучасного краєзнавця складність у перекладі тогочасних мір на зрозумілі нам літри чи кілограми полягає ще й у тому, що до 80-х років XVII ст. існувала своєрідна двоїстість — різні категорії однойменних мір у залежності від їх застосування: міри торгові, митні тощо. Були передбачені особливі категорії мір для організованого державною владою руху зернових потоків від виробників до казни (державних магазинів — складів) і звідти до споживача: «приимочные меры» (для приймання хліба від населення) и «отдаточные» (для видачі платні натурою стрільцям, козакам та служилому люду). Так в одному з наказів 1663 року воєводі сказано: «Хлебные запасы велеть перемерить в государеву приимочную меру, в которую прииманы в государевы житницы», піддячим і цілувальникам (виконавцям судових, фінансових і поліцейських обов'язків): «сметить, сколько того хлеба будет в казенную отдаточную меру, в которую меру дают государево жалованье». У більшості випадків значення «приимочных» і митних мір співпадали. Що стосується «отдаточных» мір, то їх значення складали 0,37–0,75 значень «приимочных». Мабуть враховувалась «утруска-усушка» при зберіганні.

Користувалися і окомірними оцінками, і не лише в побуті. Наприклад, на митницях, коли не можна було надто довго затримувати вантажі. Окомірні оцінки застосовували також по відношенню до тіл неправильної форми: «Андрюшки Чамова струг... длина 13 саж., поперег 2 саж., по смети положитца хлебных запасов 250 четвертей».

Народну колонізацію Придінцевого Порубіжжя слов'янським населенням, що активізувалася у XVІІ столітті, взяла під контроль влада Московської держави, яка намагалася розширити свої території на півдні аж до Азовського і Чорного морів. На підконтрольних територіях наказувалося робити міри тільки на основі московських зразків. У 1679 році були розіслані нові міри (мідні четверики), основані на 8-пудовій четверті. У документах тих часів, що стосувалися нашого краю, народні міри зустрічаються вкрай рідко, тому зосередимось на офіційних московських мірах.

Про систему мір сипучих тіл було сказано вище. Деякі з цих мір збереглися аж до запровадження метричної системи мір.

Важче йдуть справи з визначенням давньоруських мір для рідких тіл. У метрологічному значенні джерела згадують відро і бочку, пізніше — корчагу. Але досі не вдалося встановити хоча б приблизно реальні розміри цих мір. Виходячи з грецьких джерел, вважають, що корчага дорівнює приблизно 12 л. У деяких західних районах України значення розміру корчаги коливалося від 12 до 18 — 20 л.

Сукупність мір об'єму рідини в Московській державі теж являла собою достатньо визначену систему, яка також характеризувалася діленням на два з додаванням коефіцієнта 10. Основною мірою було відро, яке складало 1/40 бочки. Відро ділили на два піввідра або на 4 четверті відра або на 8 півчетвертей, а далі кружки і чарки: «...вино продавать в чарки и в кружки и в четверти и в полуведра и в ведра».

Проте і бочка в 40 відер була не найбільшою одиницею. В «Історії запорізьких козаків» Д. Яворницький пише про подарунки, які Мазепа послав запорожцям «... по одной куфе горилки и по десять бочек борошна на каждый курень». Куфа дорівнювала двом бочкам.

Основною мірою для рідин у XVI–XVII ст. лишається відро. Бочка і насадка як міри поступово відходять, лишаючись тарою.

До 1652 року існувало таке співвідношення мір рідини:

— Відро = 12 кружкам = 300 чаркам.
— Кружка = 25 чаркам (300 : 12 = 25).

Новий поділ відра здійснювався по десятковому принципу:

— Відро = 10 кружкам = 100 чаркам або ковшам.
— Кружка = 10 чаркам або ковшам.

Лишається поділ відра по системі двох і трьох: піввідра, четверть відра, півчетверті відра і т.д., треть відра, півтреті відра і т.д.

У кінці 70-х років XVІІ ст. уводиться новий поділ від- ст. уводиться новий поділ відра, який існував, мабуть, поряд з десятковим:

— Відро = 8 кружкам = 200 чаркам.
— Кружка = 25 чаркам (200 : 8 = 25).

Такий поділ відра характерний для вимірювання при продажу вина, пива, меду. Інші рідини, наприклад смола, дьоготь продавалися відрами і його частинами. Міри рідини, із яких у документах найчастіше згадується відро, також існували різними по призначенню: для торгівлі, для приймання і для віддачі.

Однак питання про значення кружки і чарки та про їх співвідношення з відром не повністю вирішено. Найбільш ймовірним вважається, що кружка вміщала 3 фунти води. Напевно до середини XVІІ ст. у відрі містилось 12 кружок, а після – казенне відро містило лише 10 кружок, а в кружці було 10 чарок. Тобто відро містило 100 чарок. Відомий указ від 11 серпня 1652 року, який повелівав зробити«чарки в три чарки», тобто втричі більшими у порівнянні з попередніми. А про відро відомо, що воно характеризувалось як «осьмивершковая» міра, яка містила приблизно 13,8 л. За іншими обрахунками «староманерное» відро містило близько 12,4 л.

З 1681 року введено приїмочне відро, яке було «заорленим», тобто узаконене царським указом із рельєфним зображенням двоголового орла. Цим відром відміряли привезені з винокурень на державний склад – віддаточний двір – питний мед, водку 18–24º та ізвінь – винний спирт 70º. Розмір цього відра дорівнював торговому відру і складав «восьмивершкову» міру в 13,8 л. А віддаточним відром відміряли хмільні напої, які видавали з царського віддаточного двору в якості виплат служилому люду – козакам, військовій охороні, духовенству на будівництво храмів, а також для продажу в царських кабаках. Це відро було суттєво меншого розміру, його об'єм складав приблизно 8 л.

Вживалося й торгове відро, яке рівнялось 8 кружкам. А було ще Київське відро (8,5 л), і Ніжинське відро (18,84 л).

В одній з книг розповідається, що посланцям від кошового отамана Григорія Сагайдачного до царя наказано було видати подарунки, гроші, «поденного корму», а крім того «вина по 2 чарки, меду и пива по 2 кружки на день», та ще й у дорогу «с даточного двора дать два ведра вина, четыре ведра пива». Цікаво знати, скільки ж хмільних на Цікаво знати, скільки ж хмільних напоїв видав цар козакам. Сагайдачний був кошовим отаманом у 1686 році, тобто після введення віддаточних відер по 8 л. Отже, у дорогу козаки отримали приблизно 16 л горілки («два ведра вина») та 32 л пива (4 відра).

На щодень видавали по 2 чарки «вина», тобто горілки в (21±3)º, та по дві кружки меду та пива. Чарки і кружки йшли від торгового відра, воно ж приїмочне, яке дорівнювало 13,8 л. У відрі було 8 кружок, а кожна кружка містила 25 чарок. Легко підрахувати, що козак щодень отримував «вина» по 138 мл (2 чарки), та «меду й пива» по 3,45 л (2 кружки). Тож козаки непогано погуляли три тижні у Москві.

Бочка, як міра, порівняно мало зустрічається в документах XVІ–XVІІ ст. Її застосовували переважно в торгівлі з іноземцями, яким заборонялось торгувати вином малими мірами. Частіше усього бочка рівнялась 40 відрам («сороковки»). Але не завжди при читанні документів виявляється можливим зрозуміти, коли бочку використовували як міру, а коли як тару. В господарстві бочки використовувались об'ємом від 5 до 120 літрів.

Таке різноманіття мір, які поділялися за призначенням і за місцем використання, а ми розповіли не про всі міри, котрі використовувалися на території Росії до Петра І, не могло вдовольняти інтереси імперії.

На початку XVIIІ століття після повернення царя Петра І з Європи, почали впроваджувати систему кубічних мір на основі 7-футового сажня, і введено термін «кубічний».

Кубічний сажень вміщував 27 кубічних аршин або 343 кубічних фути, а кубічний аршин – 4096 кубічних вершка або 21 952 кубічних дюйма. В «Практической геометрии» С. Назарова (1761 г) вказано: «Кубическая российская сажень имеет 343 кубических футов; фут – 1728 дюймов или цолей». Кубічна система об'ємних мір у першу чергу приживалася в науці, суднобудуванні, будівництві та у відомстві Берг-колегії, яке займалося пошуком і розробкою надр, тобто там, де найбільше використовували досвід іноземних спеціалістів. Будучи похідними від одиниць довжини, кубічні одиниці теж певний час зберігали двоїстість – вживалися як кубічний аршин, так і кубічний фут з їх долями.

А в торгівлі і в побуті, як і раніше, використовувались старі міри об'єму сипких тіл і рідини. У книзі Л. Магницького «Арифметика, сиречь наука числительная» (1703 р.) вказані міри сипких тіл («хлебные меры»): ласт (12 четвертей), четверть, осьмина, півосьмини і четверик. Подальший поділ не вказаний. Однак поділ на цьому не закінчується. В «Универсальной арифметике» (1757 р.) Н. Курганова сказано, що четверик дорівнює 4 четверткам, а четвертка – двом осьмушкам. У Магницького приведені такі міри рідини («винные меры»): бочка (40 відер по 12,6 л), відро, піввідра, четверть відра, «осьмуха» и «крушка» (1/16 відра).

У деяких галузях господарства вживалися особливі міри, які відрізнялися від установлених як за розміром, так і за назвою. В морському флоті використовували, наприклад, «бочки на пресную воду мерою по 2 ведра бочка». Для пороху теж було встановлено особливий вид бочок: «Бочкам надлежит быть с порохом пушечным и ручным по три пуда и равной длины и ширины». Для вимірювання кількості вина використовувався «галенок, мера мокроты, осьмая честь ведра». А в торгівлі із західними країнами в якості мір для вина були допущені оксофт, анкерок, штоф.

Оксофт = 63 галонам = 286,4 літра.
Галон = 4 квартам = 4,546 літра.
Анкерок – голландська сплюснута діжечка для транспортування заморских вин заморских вин, яка містила близько 3 відер. На його основі було узаконено для користування на Балтиці анкер (ризький), який дорівнював 3 російським відрам.
Штоф (від нім. Stof) = 1/10 ведра = 10 чаркам = 1,23 літра. За формою штоф був схожим на четверть і служив мірою об'єму алкогольных напоїв.

У другій половині XVIIІ ст. в систему була введена нова міра – бутилка. Значення її було твердо зафіксовано указом Сенату від 16 вересня 1774 р. – у відрі мало міститись 13 і 1/3 бутилки, тобто бутилка дорівнювала 3/40 відра. Значення її вибивалося із системи поділу на два. Але перед цим узаконили «новые ведра в указанную меру» і розіслали в усі губернії. Відро віднині прийнято рівним об'єму 30 фунтів дистильованої води при температурі 13 1/3 градуса по Реомюру (16,66 ºС), а гарнець, або 1/8 четверика, або 1/64 четверті для сипучих тіл прирівняли до об'єму 8 російських фунтів такої ж води. Звідси:

Шотландця Карла Гаскойна можна вважати першим приладобудівником Донбасу

Відро = 12,2994 л = 12 301,4 см³ (куб. сантиметра) = 750,676 куб. дюйма.
Четверик = 26,2387 л = 26 242,9 см³ = 1 601,44 куб. дюйма.
Гарнець = 3,2798 л = 200,15 куб. дюйма.

Гарнець на Слобожанщині називали ще мірчуком, вісім гарнців – це був четверик, а чотири четверика називали мірником.

Практично такими ці розміри лягли в основу всієї російської системи мір, яка була закріплена законом 1835 р. «О системе российских мер и весов», і лишалися аж до введення метричної системи в СРСР, коли відбулася заміна об'ємних мір кубічними, прив'язаними до метра.

А вже указом від 29 квітня 1797 р. було доручено шотландському інженеру і промисловцю Карлу Гаскойну, який в Росії побудував шість заводів, у тому числі й Луганський ливарний, визначити об'єм «казенной нынеш- зенной нынешней печатной кружки и четверика» в кубічних дюймах і на основі отриманих результатів «сделать в настоящую величину кубическую меру, по которой уже выливаться будут... по приложенной при сем форме, чугунные кружки, ведра, гарнцы и четверики».

Указ стосувався лише приладів для зважування, гирь, та мір об'єму рідини і сипких тіл. Відливання усіх цих мір «в рассуждении единообразия и верности» було доручено тільки казенному Олександрівському заводу, а через два роки, щоб прискорити процес і забезпечити швидше розповсюдження мір, Гаскойн домігся замовлень на Кронштадтський і Луганський заводи. При цьому були нормовані матеріал і форма мір: в якості матеріалу використовувався чавун, а міри мали правильні геометричні форми. Нові міри повинні були купуватися губернськими правліннями, але продавалися вони за досить високою ціною, а грошей на їх покупку місцеві установи не мали. Тому губернські правління переважно обмежувалися лише листуванням з приводу покупки мір. Та й мідні міри були міцніші від зроблених з крихкого чавуну.

Але цей указ відіграв значну роль в уніфікації одиниць вимірювання. Міри об'єму були визначені відповідно до англійського дюйма. Тому, коли довелося зайнятися мірами довжини, стало ясно, що необхідно встановити твердий зв'язок їх з англійськими мірами, оскільки інші міри були вже визначені за англійськими зразками. Роботу цю виконав на початку XІX ст. придворний годинниковий майстер англієць Гайнам.

Під кінець XVIIІ ст. використання кубічних одиниць отримало значного поширення, перш за все у будівництві і гідротехніці при непрямих вимірюваннях і обліку витрати матеріалів. За допомогою кубічних одиниць винахідник парових машини і двигуна І. Ползунов виражав не лише об'єм води, але й пари. У працях Ломоносова, Рахмана та інших тогочасних академіків зустрічаються переважно малі одиниці: кубічний дюйм, кубічна лінія.

Така роздвоєність мір об'єму, що була пов'язана з існуванням кубічних одиниць і окремо об'ємних мір сипких і мір рідких тіл була пом'якшена законом у 1835 році, який виразив четверть і відро через кубічні одиниці. Крім того усі ці міри застосовувалися в різних галузях.

Наприклад, бочки існували 40-відерні для води і 10-відерні для пива. А певний час дозволялось навіть ввозити вино і горілку у будь-яких бочках. Указ від 18 липня 1810 р. свідчив: «Мера бочек, в коих вино, водку и наливки промышленникам ввозить, а помещикам для оптовой продажи приготовлять, не определяется; всякий может оные употреблять такой величины, как кому удобно, лишь бы оная не менее 15 ведер была». Разом з тим передбачалося для більш дрібних «мелочных мер» використання законного відра, яке було надано митниці губернською канцелярією та затверджене тавром. Але ним переміряли лише у випадку, коли сторони не доходили згоди у розмірі тари. У другій половині ХІХ ст. у зовнішній торгівлі вином, поряд з домінуючими вже метричними мірами, застосовували і запозичені старі неузаконені одиниці. Відносно торгівлі виноградними винами, Д. Менделєєв вказував (1872 р.), що «в международной торговле ныне преобладает продажа на литры или гектолитры (100 л), но иногда еще поныне меряют отчасти оксгофтами (= 16 3/4 ведра), мюи (= 22,3 ведра) и другими старыми мерами».

Місцеві міри збереглись переважно в побуті, дрібній торгівлі, дрібному ремеслі, де акти купівлі-продажу не оформлялися офіційними документами.

Особливо різнилися сажні для дров: 1 сажень звичних дров = 0,688 куб. сажня (6,67 м³), сплавлених дров – 0,929 (9,00 м³), казенних дров – 1,630 (15,79 м³); розрізнялись, крім того, сажень для будівельного каменю и сажень для вапна (відповідно 0,344 і 0,161 кубічного сажня).

Як видно з усього сказаного, перекласти тогочасні одиниці на сучасні, є справою непростою, дуже строкатою виявилася палітра мір об'єму, та ще й змінною у часі. І ми вели мову переважно про російські міри, які офіційно діяли на території Придінцевого Порубіжжя. Але ж були ще й іноземні, та такі, які названі в документах на російський лад. Ось у пропозиціях одного з депутатів Законодавчої комісії 1767 року від Новоросійської губернії пропонується в містах, де проводяться ярмарки, для поповнення коштів на міські потреби дозволити збирати «с вина с каждаго польськаго ведра по 10 копеек; с польскаго вина с бута, в котором бывает до 200 ведер, по 25 копеек, а с большаго и меньшаго числа ведр по препорции». Але у Польщі не існувало такої міри, як відро. Основними одиницями намивних мір (для рідин) були бочка, півбочки, конві і гарнець. Бочка вміщала на той час 271,3 л, а гарнець (польський, після 1764 р.) – 3,768 л. Мірою, яка могла бути близькою до російського відра був конві (конев), який дорівнював 5 гарнцям, або 18,84 л. А бут до 200 літрів був тарою.

З наведеними нижче таблицями легко перекласти на сучасні одиниці об'єму, які існували у ХІХ столітті.

Об'ємні кубічні одиниці ХІХ століття
Одиниця Дорівнює У метрах
1 куб. верста 125∙10⁶ куб. сажням 1,214 км³
1 куб. сажень 27 куб. аршинам
343 куб. футам
9,7127
1 куб. аршин 4 096 куб. вершкам
21 952 куб. дюймам
0,3597
1 куб. фут 1 728 куб. дюймам 0,0283
1 куб. вершок 8,7824·10⁻⁵
Міри об'єму (місткості) для сипучих тіл
Одиниця Дорівнює У літрах
Четверть 8 четверикам
8 пуд. жита
209,9099
Четверик 8 гарнцям
343 куб. футам
26,2387
Півчетверик 2 четверкам
4 гарнцям
13,1192
Гарнць 3,2798
Міри об'єму (місткості) для рідин
Одиниця Дорівнює У літрах
Бочка 40 відрам 491,9764
Відро 4 четвертям
10 штофам
12,2990
Четверть 2,5 штофа
5 бутилкам
(горілчаним)
3,0748
Штоф (кружка) 2 бутилкам
(горілчаним)
1,2299
Бутилка
(горілчана)
5 чаркам 0,615
Чарка 2 шкаликам 0,123
Бутилка (винна) 1/16 відра
12,5 шкалика
0,7687

Подробиці для допитливих[ред.]

«Бочка беремєнная». Бочарний посуд асоціювався з вагітною жінкою. В часи Івана Грозного для зберігання хмільних напоїв вищої якості використовувались бочки «винные беременные» ємкістю по 10 відер або по 4 новгородські насадки. А от бочка «винная полубеременная»служила торговою маркою хмільної продукції у 5 відер, яка відпускалась з «государева отдаточного двора» для дрібнооптового продажу в «государевых кабаках». Вагітними називалися також спеціально виготовлені діжечки в 2,5 відра (близько 30 літрів) для зберігання найвищих сортів хлібного вина, яке «курилось» із жита, пшениці, ячменя.

Бокал, який прийшов з Європи, відрізнявся формою від усіх інших видів питного посуду. В часи Петра І він вимовлявся як «покал» (від французького bokal або або або bokalle). Цікаво, що класичні бокали виготовлялися за формою і розміром грудей королеви франції Марії-Антуанетти, яку обезголовили у Парижі в 1793 році. Ці бокали, які відповідають розміру «В» за міжнародною класифікацією жіночих бюстів і об'єму в 200 мл за сучасною метричною системою, дожили до наших днів.

Бутель, який використовували в якості міри питного посуду, був завезений в Росію Петром I у 1694 році. В XIX столітті бутель як велика міра водки в 3,07 л становив четверть відра. За дуже довгу горловину його називали «гусь».

Кабак – слово татарського походження. У XII–XIII століттях так називали дешевий, легкий посуд, який не б'ється, і був зручним для кочового життя; посудина була виготовлена з кабачка або гарбуза.

З другої половини XVI століття, після взяття Іваном Грозним Казані, в Москві появляються перші кабаки, наприклад «великий царський кабак» біля Кам'яного мосту. Пізніше навіть в Кремлі було відкрито кабак під назвою «Неугасимая свеча». Обов'язковим атрибутом кабаків у XVIІ ст. був струганий дерев'яний клин з вірьовками, який особливо буйним п'яницям – «ревунам» вставляли в рот і зав'язували на потилиці.

З 1648 по 1701 рік у царських кабаках хмільні напої продавалися відрами і лише на вагу. Наприклад вага відра водки у всіх кабаках Росії мала бути 30 фунтів, а в Сибіру 40 фунтів. Перевищення ваги свідчило про те, що напій розбавлений. Це була своєрідна оптова торгівля.

А роздрібна торгівля характеризувалася різноманіттям питного посуду.

Відро напою розливали в 10 штофів або ж кружок по 1,23 л. А штоф ділився на дві пивні (водочні) бутилки. Відро напою ділилося на 20 пивних по 0,615 л або 16 винних бутилок по 0,77 л. Пляшка горілки розливалася у 10 шкаликів по 61,5 мл. Шкалик мав ще народну назву «косушка» – від слова «косить», яке нагадувало характерний рух руки. Називали його ще й фуфириком і мерзавчиком. Кому шкалик був замалий, міг користуватися чаркою (стопка, чапаруха, чапарка, чаплажка), яка вміщала 2 шкалика і становила 0,123 мл. А четверта частина шкалика об'ємом 37,5 мл називалась четвертинкою або півшкаликом. Але не слід плутати четвертинку з чекушкою, яка мала 250 мл у часи, коли вже прижився літр. Але слово чекушка появилось ще в ті часи, коли існував штоф, і становила четверть від його об'єму. Тоді чекушку виливали в стакан, відомий нам «гранчак». Сучасний гранований стакан раніше називався «досканом» («строганые доски»), який робили із обв'язаних вірьовкою притертих дощечок навколо дерев'яного денця.