Кровавий шлях/Часть II/Закінченє
| ◀ Роздїл VI. Дальший витяг споминів майора доктора Івана Ватсона | Кровавий шлях Закінченє |
|
Всї одержалисьмо візванє до суду на четвер, але коли сей день надїйшов, наші зізнаня оказали ся злишні. Висший судія взяв сю справу в свої руки, а Ефферзон Гопе зістав покликаний перед одинокий трибунал, котрий вимірює заслужену справедливість. В ночи по арештованю, наступило у Гопе-а пукненє аорти і дозорцї вязницї найшли його на другий день витягненого в келії; лице мав усьміхнене, спокійне, неначе би в хвилї смерти споглядав очима душі, на житє користно переведене, на сповненє свого призначеня.
— Ґреґсон і Лєстраде будуть молити ся, що він умер — завважав Гольмс, коли говорилисьмо о тім слїдуючого вечера. Що станеть ся з їх великою реклямою?
— Не бачу, щоб вони мали яку участь в зловленю Гопе-а відмовив я.
— На тім сьвітї не тілько значить, що справдї чоловік зробить — відмовив з горестию мій товариш, — лиш се, що потрафить в других вмовити, що зробив. Менше з тим — продовжав по хвилі веселїйшим тоном. — Бувбим не потїшений, колиб мене ся справа оминула. Не тямлю більше займаючої. Хотяй така проста, але містила вона кілька фактів поучаючих для мене.
— Така проста? — закликав я.
— Очевидно, справдї не можна її інакше означити — сказав Шерльок-Гольмс, усьміхаючи ся з того здивованя. — А доказом як дуже була проста, є факт, що без жадної помочи, з виїмком кількох дуже простих заключень, був я в силї, зловити убійника в протягу трох днїв.
— То правда, — відповів я.
— Я вже вам вияснив, що все, що переходить границї звичайних випадків, є радше вказівкою, як перешкодою. В справі сего роду головною річию є робленє заключень в зад. Є се дуже просте і хосенне, але люди дуже мало тим послугують ся. В щоденнім житю, справдї, хосеннїйше є робити заключенє на перед і тому ті люди занедбують тамту систему. На пятьдесять людий, що роблять на підставі синтези, заледво один опирає своє дїланє на аналїзї.
— Признаю ся — сказав я — що не дуже вас розумію.
— Догадав ся я того. Спробую яснійше обяснити се. Більшість людий, коли ви їм подасьте ряд слїдуючих по собі фактів, скаже вам завсїгди, що з них буде. Бо получать в думцї сї факти і заключать з них, що може стати ся. Але дуже мало є людий, котрі, коли виїм скажете вислїд, потрафлять представити собі в умі ріжні обставини, котрі до сего вислїду довели. Сю спосібність відтворюваня, називаю робленєм заключень в зад, або аналїзою.
— Розумію — сказав я.
— Отже в сїй послїдній справі мали ми вислїд, а проче треба було самому віднайти. Спробую тепер вияснити мій спосіб дїланя. Зачнім від самого початку. Я зближив ся до сего дому пішо, маючи свобідний ум від всїх вражінь в данім напрямі. Природно, почав я від огляданя дороги і як вам вже говорив, добачив я виразні слїди дорожки, котра не могла там бути коли інодї як в ночі; а що се була дорожка, а не приватний повіз, заключив я з малого віддаленя межи колесами. Колеса звичайної лондонської буди є значно вусше осаджені, як колеса приватної карити.
Так роздобув я першу вказівку. Відтак йшов я поволи городовою стежкою, котра маючи глинястий грунт, відбула дуже виразно всї слїди. Ви бачили там певно лиш болотнисту, подоптану у всїх напрямах дорогу, але для мого вправного ока кождий слїд на її поверхни мав своє значінє.
„Нема галузи полїційного знаня, котра булаби так важна і так занедбана, як штука відшукуваня слїдів на землї. На щастє я привязував до сего завсїгди велику вагу і завдяки довгій практицї дійшов я до немалої вправи в тім напрямі. Ото добачив я там слїди тяжкого ходу полїцаїв, але також і слїди стіп двох мужчин, котрі перші переходили через город. Не тяжко було відгадати, що вони були перед полїцаями, бо місцями слїди їх ніг були цїлковито затерті слїдами тих, що прийшли пізнїйше. В сей спосіб зискав я друге огниво ланцюха, котре менї показало, що було двох нічних гостий, з тих один дуже високого росту, (заключав я се з довжини його кроків) а другий модно убраний, судячи з невеликого і елєґантного виду слїдів, які лишили його чоботи.
„Війшовши до хати, переконав ся я, що мої здогади ствердили ся. Добре одїтий пан лежав передімною. Сей високий був справцем убійства. Коли взагалї убійство довершено. Небіщик не мав нїгде рани, але збурений вираз лиця переконав мене, що померший предвидїв судьбу, яка його ждала. Люди, котрі умирають наслїдком серцевої вади, або якої иншої природної наглої причини, нїколи не мають так страшного лиця. Понюхавши уста, відчув я квасний запах і звідси заключав я, що змушено його до зажитя отруї. А що його змушено доказувала сего трівога і ненависть, яка малювала ся на його мертвім лицю. Жадне инше припущенє не відповідало сим проявам. Не думайте собі, що се така нечувана річ. Змушуванє до зажитя отруї, цїлком не є новиною в річниках криміналїстики. Всїм, котрі займали ся токсикольогією звісний є добре случай з Доньським в Одессї і Leteurier-ом Montpellier.
„А тепер насувала ся найповажнїйша квествія — причина убійства. Не поповнено його для рабунку, бо помершому нїчо не забрано. Яка отже була причина: полїтика, чи женщина? допитував я себе і сейчас ся послїдна видала ся мені правдоподібнїйшою. Полїтичні убійники дїлають скоро, а наколи зроблять своє, думають лиш о утечі. Се-ж убійство було доконане з найбільшим супокоєм, а убійник лишив свої слїди в цїлій кімнатї, що доказувало, що лишив ся до самого кінця.
„Так систематично виконану месть, може викликати лиш особиста кривда, а не полїтична. По відкритю написи на стїні, був я іще більше переконаний о правдивости мого припущеня. Ся напись була засїдкою для змиленя слїдїв, а найдений перстень потвердив на конець мої здогади. Найправдоподібнїйше убійник ужив його для пригадки своїй жертві якоїсь помершої або неприсутної женщини. Тодї спитав я Ґреґсона, чи в депеші висланій до Клєвелянду, питав о яку обставину з давнїйшого житя д. Дреббера. Пригадуєте собі, думаю, щом одержав відмовну відповідь.
„Відтак забрав ся я до докладного огляданя кімнати, а се огляданє утвердило мене в переконаню, що я не милив ся що до росту убійника і се додало кілька нових обставин, відносячих ся до циґара Trichinopoli, і довготи нїхтїв убійника. Вже перед тим прийшов я до заключеня, що, як не було слїдів борби, кров, що находила ся на землі, потекла з носа убійника в наслїдок його надмірного зворушеня. Я добачив, що слїди крови йдуть рівномірно зі слїдами його кроків. Рідко лучаєть ся, щоби сей припадок трапив ся чоловікови, котрий не має крови; тодї я заризикував припущенє, що убійник є чоловіком сильним і має червону церу. Дальші випадки доказали, що я добре заключав.
„Коли я опустив дім, зробив се, що занедбав учинити Ґреґсон. Я зателєґрафував до начальника полїції в Клєвеляндї, ограничаючи ся на питаню, що знає о обставинах получених з супружем Дреббера. Відповідь була децидуюча. Донесли менї, що Дреббер звертав ся вже з просьбою о опіку права против давного свого соперника в любови, Ефферзона Гопе, і що той Гопе перебуває на разї в Европі. Мав я отже всї нитки тайни в руках, ходило лише о зловленє убійника.
„Не сумнївав ся я, що чоловік, котрий війшов з Дреббером до дому, був візником дорожки, в котрій сей приїхав. Слїди копит на улици показали менї, що кінь поволїк ся трохи дальше, чого не мігби зробити, коли-б хто пильнував. Деж міг бути візник, як не в дома? Але, трудно припустити, щоби чоловік при здорових глуздах, поповняв злочин з гори обдуманий, в присутности третої особи, котра би його без сумнїву зрадила. Врештї, коли хтось хотїв гонити ворога в Лондонї, яке міг вибрати лїпше средство, як зістати дорожкарем? Ті всї розважаня довели мене до заключеня, що належить шукати Ефферзона Гопе, серед столичних візників дорожкарських.Коли був справдї дорожкарем, не мав тепер причини покидати ремесла. Противно з його точки дивленя нагла зміна, могла звернути на него увагу. Тому був я певний, що іще через якийсь час лишить ся придавнім занятю. Тому не було також причини припускати, що укривав ся під прибраним назвиском. По щож мав змінювати назвиско в краю, де правдивого нїхто не знав? З тої причини з'орґанїзував я свій полїційний віддїл, зложений з уличників і посилав їх систематично до кождого властителя дорожок в Лондонї, доки не вишукали того, котрого я шукав. Як вони вивязали ся з задачі і як я скоро з їх відкритя скористав, ви певно памятаєте. Убитє Станґерсона було цїлком несподїваним случаєм, але не в силі було йому запобічи. В наслїдок сего убійства впали мені в руки пігулки, котрих істнованя я додумав ся. Як ви бачите, цїла ся справа становить неперерваний і цїлком льоґічний ланцюх причин і наслїдків.
— Але се знаменито! — закликав я. — Ваші заслуги повинна знати публика. Мусите описати сю справу, а коли сего не зробите то я зроблю за вас.
— Робіть собі що хочете, доктор — відмовив Шерльок-Гольмс.
— Ось дивіть — продовжав дальше показуючи менї дневник — прочитайте но отсе.
Був се „Відголос“ з того самого дня, а вказана статя писала власне про нашу справу.
„Публика“, звучала статя „стратила сензаційний процес, в наслїдок наглої смерти якогось Гопе, підозрілого о убійство д. Еноха Дреббера і д. Йосифа Станґерсона. Подробиці убійства в виду сего правдоподібно вже не будуть звісні, хотяй знаємо з віридостойного жерела, що убійство було наслїдком давного романтичного соперництва, в котрого гру входять любов і мормонїзм.
„Здаєть ся, що обі жертви належали за молодих лїт до секти мормонїв, а Гопе, померший вязень, походив також з Salt Lake City. Справа ся не дала жадного вислїду, але бодай дала сю заслугу, що в знаменитий спосіб виказала спосібности нашої полїції і буде научкою для чужинцїв, що лїпше зроблять, коли свої спори будуть полагоджувати в дома, не переносячи їх на бритійську землю. Явною тайною є, що не легке а також зручне зловленє догадуваного ся убійника, се виключна заслуга добре звісних урядників Scotland-Yard-у, д. д. Лєстрадого і Ґреґсона. — Здаєть ся, що убійник зістав арештований в помешканю якогось Шерльока Гольмса, котрий з замилуваня займаєть ся ремеслом слїдчого аґента і показав нераз яко такий сприт. Є надїя, що він маючи таких учителїв, з часом дійде, в певній мірі, до тої самої що і вони досконалости. Належить надїяти ся, що сї два урядники одержать яко признанє положених заслуг відповідну нагороду“.
— Чи не предсказав я з самого початку? — закликав сьміючи ся Шерльок-Гольмс. — Отсе вислїд всїх наших забігів, нашого прямованя „червоним шляхом“ добути для них нагороду.
— Менше з тим — відмовив я, — маю цїлу сю справу записану в дневнику і публика о всїм довідаєть ся. На разї, мусите добродїю задоволити ся сьвідомостию поводженя.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1931 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |