ЛНВ/36/Бурлака

Матеріал з Вікіджерел
< ЛНВ‎ | 36
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лїтературно-науковий вістник
Річник IX. Том XXXVI
(1906
під ред. Володимира Гнатюка
Бурлака (Сильв. Яричевський)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
Видання: Львів: 1906.

БУРЛАКА.
 

Мандрує шляхами безхатний бурлака,
а думка у серцї усе та однака:
— Немає у мене нї хати, нї роду,
самий, як берізка в тяжкую негоду —
 хоть з моста у воду!

Гукають на мене брати благородні,
що виду мойого зносити не годні;
хоч маю до люду признати ся право,
то й люд сей на мене глядить не ласкаво,
 обходить лукаво…

На соснї усїла ворона тай краче:
— Чого-ж ти ридаєш, плаксивий юначе?
Та-ж прецїнь у тебе є роду так много,
не люду ти син, а суспільства цїлого,
 сильний ти, небого! —

А голий бурлака підвів свої очи:
— Ай, правду говориш, ти чернї пророче!
Чи то-ж я маленька, слабенька дитина?
Знайде ся і рід мій і поле й хатина!…
 Свитає вже днина!…