лавиця
|
|
Ла́виця, ці, ж. 1) = Лава 1. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской ста́ї служитъ постелью. Шух. I. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежитъ глина, стоятъ жо́рна и пр. Шух. I. 260—262. 2) — сена́торська. Сенатъ, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. К. ЦН. 208. 3) Подставки для вереті́нника. Шух. I. 149. Ум. Ла́вичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. I. 209.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Ла́виця, ці, ж. 1) = Ла́ва 1. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. В гуцульской ста́ї служит постелью. Шух. I. 187. У гончаров к ней прикреплен гончарный круг, на ней лежит глина, стоят жо́рна и пр. Шух. I. 260—262. 2) — сена́торська. Сенат, собрание сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. К. ЦН. 208. 3) Подставки для вереті́нника. Шух. I. 149. Ум. Ла́вичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. I. 209.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28