легіт

легіт

*Легі́т, ту, м. Зефир, легкий ветерок. Потягнув свіжий легіт, заколихалось жито-пшениця, імла розплилась у повітрі. Шепіт леготом колисаного збіжжя. Борд.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28