Аж приходить кінь до ясел
І став сіно брати.
І зачав він Христа-бога
В яслах розкривати.
І побачив віл нужденний
І коня зганяє.
І став, дихає над богом,
Бога зогріває.
І говорить свята діва
Доброму волові:
«Будеш же ти в бога ситий,
Мати хліб готовий.
А ти, коню, будеш їсти,
Їсти не покинеш,
Доки сам ти коло їдла
Лопнеш та не згинеш...»
З того часу віл пасеться.
А прийде додому —
Він завсігди божу жуйку
Має в роті свому.
А кінь їсть і все голоден,
Кілько хто не кине;
І як буде — не покине,
Поки сам не згине!..
А тим часом радість стала,
Яка не бувала,
Над вертепом зоря ясна
Світом засіяла.
І над небом і землею
Ангели літають.
«Слава богу, і мир людям»,
Весело співають.
