Виріс господь, охрестився,
На Йордані змився
І на горі, на Оливні,
З ненькою простився.
Взяв апостолів дванадцять[1]
І зачав ходити,
Людей грішних научати
І чуда робити.
Перше всього треба було
Воду запинити.
І задумав бог по світу
Греблі погатити.
І почав людей збирати,
Звірину і птахів,
Різних гадів, різних жабів,
Риб і черепахів.
І зібрались всі до бога,
Стали працювати,
Стали скрізь греблі гатити,
Воду запипяти.
Тілько каня не хотіла,
По світу літала
І, як звав бог до роботи,
Богові сказала:
«Не буду я з ставу пити.
Бог з тою водою!
Прожию я і без того,
Дощем та росою!..»
І скінчилася робота,
Скрізь стави настали,
І усі по воду ходять,
Котрі працювали.
Тілько каня приступити
Голосу не має
І жажденная літає
І дощу чекає.