А тим часом зоря ясна,
Ясная приміта,
Була видна і в Персиді[1],
Аж на кінці світа.
І в Персиді на пораду
Три царі зібралось
І зачали мудрувати,
Що на світі сталось.
Мудрували і гадали,
І на тім в них стало,
Що такий цар народився,
Як ще не бувало.
І взяли вони ливану,
Золота й кадила
І пішли собі в дорогу;
Як зоря водила.
І приходять до вертепу,
Бога увидали,
Поклонилися низенько
І дари давали.
І їден дав йому смирну
І став говорити:
«Жичу тобі, новий царю,
У розкошах жити!»
Другий золотом дарує
І почав казати:
«Жичу тобі, новий царю,
Щоби-сь був багатий!..»
Третій богу, як дитині,
Свій ливан приносить
І у бога йому сили
І здоров'я просить.
І віддали свої дари,
Ще раз поклонились
І веселі у Перейду
Знову возвратились.