Загатив бог стави всюди,
Став і гадь збирати.
Став збирати, замовляти
І в мішок складати.
І зібрав він усі гади,
Які тілько були.
Петро[1]з Павлом[2]приступили,
Кінці зашморгнули.
І бог вибрав чоловіка,
Посилає в гори
І мішок той з гори каже
Кинути у море.
«Не розв'язуй лиш, небоже! —
Господь йому каже. —
А то горе тому буде,
Хто його розв'яже...»
І поніс той міх на собі
Та й собі гадає:
«Ану, таки подивлюся,
Хто теє пізнає?..»
І зайшов він між горами
Під їден місточок,
Оглянувся, і нагнувся,
І гризе шнурочок.
Пук шнурочок! А із міха
Як підуть гадюки!
І чоловік тілько ахнув
І заломив руки.
Аж підходить ту.т і господь
І почав казати:
«Хто розсипав ті гадюки,
Мусить позбирати».
І крилами стали руки,
Рогом ніс облився
І з цікавого сіроми
Бусель поробився.
