І дочувся Христос-господь,
Думоньку гадає;
Взяв з собою Петра-Павла,
Млини оглядає.
І де прийде — потішає
Бідную громаду
І мельника научає,
Дає добру раду.
І задумав їден мельник
Бога налякати,
Щоб не дати свого злого
Млина оглядати.
Лиш не бога ошукати!
Господь знає теє,
І все наше господь знає,
Добреє і злеє.
Тілько господь з Петром-Павлом
Став на міст ступати —
Аж став мельник із-під мосту
Медведем ревати.
«Ревай же ти, чоловіче, —
Господь йому каже,—
А у млині замість тебе
Нечистий заляже!»
І тей мельник ізмінився
І медведем стався,
І на задніх тільно лапах
Людський знак остався.
А в млині його чортяки
Тютюн собі стелять
І, як північ наступає,
На табаку мелять.
