Лірникові думи (Руданський)/Бог на землі/XIV

Матеріал з Вікіджерел
Лірникові думи (Бог на землі) XIV
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  


XIV


Господь ходить в білім світі,
Іде коло ставу,
Аж чоловік на вершині
Скошує отаву.

І що скосить — його жінка
Й діти забирають
І відносять на горбочок,
Буду накривають.

І та буда — не знати що,
Людям сміх казатиі
Блекотянії підпори,
Лободині лати.

«Що ти робиш? — господь каже.
Помагайбі, батьку!»
«А що ж роблю? Таже бачиш,
Що будую хатку!»

«Бійся бога, чоловіче! —
Став господь казати.—
Як ти будеш в сії хаті
Зиму зимувати?»

«Мені на зиму не треба,
Я і сю покину,
Бо лиш місяць маю жити,
А там і загину!»

«Як же ж жінка твоя й діти?» —
Став господь питати.
«А я знаю? Може, підуть
До чужої хати!»

І здихнув господь і каже:
«Недобрії люди!..
Не будете же ви знати,
Коли смерть вам буде!»

І сказав бог, віддалився,
Ходить понад ставом.
І от сонце спочиває,
Смеркне незабавом.