І тумани розляглися;
Закотилось сонце.
І приходить в село господь
Під їдно віконце.
І поглянув господь в хату —
В хаті, як годиться:
Не димить убога скалка,
Каганець блищиться.
Сам хазяїн кінець столу
Сидить в кармазині,
А сусід стоїть, бідняка,
В сірії свитині.
Бідний плаче і ридає,
Багач — ні словечка:
Межи ними на ту пору
Вийшла суперечка.
І убогий, і багатий
Разом поле мали,
Разом його обробляли,
Разом засівали.
І на щастя біднякові
Поле зародило,
А багатому все поле
Куколем заплило.
І відрікся багач поля —
Боже, твоя воля! —
Да і каже: «Котре гарне,
То те моє поле».
І почалась межи ними
З того суперечка:
Бідний просить, бідний молить,
Багач — ні словечка.
Наостаток ніби зм'якнув
І бідному каже:
«Взавтра нас сам бог розсудить
І поля покаже!»
