Вбогий вийшов, а багатий
В опівнічку саму
Серед поля убогого
Викопує яму.
І садовить у ту яму
Дитя своє враже
І соломою вкриває
І до нього каже:
«Гляди ж, — каже, — як спитаю,
Чиє сеє поле,
То ти крикни: «Твоє власне,
А бідного голе!»
А убогий і не знає.
Рано повставали,
Позбирали всю громаду,
Коло поля стали.
І багатий ізняв шапку
І зачав питати:
«Скажи, боже, хто тут сіяв?
Вбогий чи багатий?»
«Ні, не вбогий, а багатий», —
Хтось відповідає;
А тим часом з-між народу
Господь виступає.
Виступає й багачеві
Почав говорити:
«З сего часу син твій буде
Вічне землю рити».
І сказав усе народу
І сам віддалився.
А народ у яму глянув —
А там кротик рився.
