Осінь була і минула;
Сніжки припадали.
І по селах, як звичайне,
Весілля настали.
Хлопці швендяли усюди,
Сватались, женились,
І дівчата коло хлопців
Вились, чепурились.
І багато через зиму
Дівчат зав'язалось;
Много хлопців-вітрогонів
Захазяйнувалось.
Та їдно лиш серед зими
По року новому
Було славнеє весілля
У селі їдному.
Чого думка лиш бажала,
Спекли, наварили,
І на вечір на багатий[1]
Христа запросили.
І балують собі гості,-
А було немало;
Стали їсти, стали пити —
Вина їм не стало.
І казав господь принести
Води із криниці,
І побігли за водою
Жваві молодиці.
І принесли, виливають,
Аж тут диво сталось:
Зо всіх відер, скілько було
Вино виливалось!
Аж тогді по правді гості
Всі забалували,
І-той вечір усі люди
Багатим назвали.
