Були люди-великани,
В півверстви ступали
І руками мало-мало
Неба не сягали.
Ніпочому для них були
Гори і долини;
Ліси гнулись під ногами,
Як тонкі билини.
Були люди-великани,
Та згорділи з сили,
Загорділи і гріхами
Господа гнівили.
Рано богу не молились;
Посту не тримали,
Їли, пили і гуляли.
Свят не шанували.
Стали баби чарувати,
Дочок научати,
Батьки волю синам дали
Пити та гуляти.
І піднялись син на батька,
А дочка на неньку;
Брат з сестрою проводжали
Ніченьку темненьку.
Кров, як воду, проливали,
Різали, вбивали
І гріхами святу землю
Всюди укривали.
