Лірникові думи (Руданський)/Велетні/IІІ

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лірникові думи (Велетні) IІІ
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  

IІІ


І задумався бог сильний,
Став думу гадати,
Яку кару грішним людям
За гріхи їх дати.

І придумав на всім хлібі
Колос стеребити
І всіх грішних нечестивих
Голодом зморити.

І хліба тогді на світі
Дивнії бували:
Всю стеблину аж до низу
Зерна обливали.

І зійшов господь із неба,
Зшморгує колосся,
Аж на щастя в полі бути
Ною довелося.

Ухватив він кождий колос
На верху рукою
І промовив: «Ще раз, боже,
Молюсь пред тобою.

Ми не варті твого хліба,
Ми то добре знаєм,
Но, як схочеш, то й без того
Всі ми повмираєм.

А не буде нас на світі,
Все же будуть люди —
Нехай колос на стеблині
Хоч на жменю буде!»

І послухав господь Ноя,
Жменю оставляє,
Но рід грішний, нечестивий
Того не вважає.