Повернувся Ной додому,
Сім'ю закликає
І з сльозами полю божу
Їм оповідає.
І жінок послав на поле
Хліб святий збирати,
А сам пішов із синами
Дерево рубати.
І рубає Ной з синами,
Бог їм помагає:
Що сокирою ударить —
Дерево спадає.
Аж в полудень — що за диво!
Син іде до тата
І приносить на долоні
Сірі мишенята.
І поглянув Нон старенький
І говорить: «Сину!
Перейде наш світ великий
На лиху годину.
Ото видиш дві комахи —
Такі будуть люди.
А то — сірі мишенята —
Їх худоба буде.
А то — плуг їх такий буде...
Сипу, милий сину!
Перейде наш світ великий
На лиху годину!
Віднеси їх туди, сину,
Де вони взялися.
Положи їх на те місце
Й богу помолися!»
І відніс їх, і почали
Карлики орати,
А синок пішов до батька
Дерево рубати.
