А тим часом що день божий
Дощики спадали;
Всюди гори і долини
Зеленіти стали.
Ліс, травиця і пашниця
Стали виростати.
Але дармо: що минуло,
Тому не бувати.
На аршин трава піднялась -
Та й і засихає.
За Адамову травицю
Ліс відповідає.
То, що мохом називали
Допотопні люди,
Те лісами у нас зветься
Та і зватись буде.
А що люди, бідні люди,
На що ізаелися!
Як комахи, комашнями
Тілько завелися.
Ниньки родиться на горе,
Взавтра умирає;
Ранком грає против сонця,
Вечором згниває.
Но й за теє ми повинні
Господа хвалити,
Що й такими нам позволив
В білім світі жити.
