І співали, і кінчили
Пісню ту святую.
І бог каже їм принести
Чашу золотую.
І говорить: «Ви зберіться,
Ангели святії,
І стріпніте над ту чашу.
Крила золотії».
І стріпнулись над ту чашу.
Бог їх посилає
На схід Сонця в прану руку,
Де роса спадає.
Полетіли слуги божі,
І їх ясні крила
Роса чиста, як діамант,
В десені покрила.
І до бога прилетіли
З чистою росою
І ще раз стрепенулись
Над чашею тою.
І зійшов бог з свого трону
І зачав місити.
Замісив — і чоловіка
З того став ліпити.
Виліпив, зачав стругати.
Дивне боже діло!
І обстружки пригодились
На грішнеє тіло.
І дихнув господь на него —
І він відживився.
Підняв очі свої к богу,
Щиро помолився.
І повів бог його всюди
По небеснім краю
І заводить паостаток
До самого раю.
