Лірникові думи (Руданський)/Початок світу/XVIII

Матеріал з Вікіджерел
Лірникові думи (Початок світу) XVIII
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  


XVIII


Спить Адам, та змій лукавий
Сну чогось не має.
І до себе на пораду
Всіх чортів скликає.

І злетілися чортяки,
Бездну всю зайняли
І, як слуги перед паном,
Перед змієм стали.

І говорить їм лукавий:
«Діти мої, діти!
Полетіть мені до раю,
Вісті принесіте.

Чогось скучно мені стало,
Нічого робити —
Тра щось думати, гадати,
Щоб людей згубити!»

І сто тисяч підійнялось,
З бездни полетіло,
Полетіло, понеслося,
Де сонечко, сіло.

І в годині повернулись,
Змію розказали,
Що у раї край дороги
Адам-Єва спали.

І піднявся змій лукавий,
Зо всіма простився.
І ще до світа, до рання,
У раю з'явився.

І звинувся, й перескочив
Річку вогневую,
І в садочку обвинувся
На яблуньку злую.