Спить Адам, та змій лукавий
Сну чогось не має.
І до себе на пораду
Всіх чортів скликає.
І злетілися чортяки,
Бездну всю зайняли
І, як слуги перед паном,
Перед змієм стали.
І говорить їм лукавий:
«Діти мої, діти!
Полетіть мені до раю,
Вісті принесіте.
Чогось скучно мені стало,
Нічого робити —
Тра щось думати, гадати,
Щоб людей згубити!»
І сто тисяч підійнялось,
З бездни полетіло,
Полетіло, понеслося,
Де сонечко, сіло.
І в годині повернулись,
Змію розказали,
Що у раї край дороги
Адам-Єва спали.
І піднявся змій лукавий,
Зо всіма простився.
І ще до світа, до рання,
У раю з'явився.
І звинувся, й перескочив
Річку вогневую,
І в садочку обвинувся
На яблуньку злую.