Пройшов місяць з того часу,
Другий іскінчився,
А на третій в першу нічку
Соломон родився,
І в ту нічку ясне небо
Хмарою обвилось,
І в тій хмарі серед неба
Три зорі з'явилось.
І Давид-цар обіщався
Золотії гори,
Хто лиш тілько розгадає,
Що ті значать зорі.
І зібралось много мудрих,
Стали ворожити:
Той — на щастя, той — на долю,
Той — на довго жити.
А премудрий коло мами
Тілько усміхався;
І, як мудрі замовчали,
Він тогді озвався:
«Ти не слухай їх, мій тату,—
Став він говорити.—
Три зорі — то три лиш роки
Маю в світі жити!»
І вся тая мудра зграя
З встиду розбрелася,
А Давидові по серцю
Туга розляглася.
