І приходить до покою,
Слугів закликає,
Оглянулась кругом себе,
Стиха промовляє:
«Ой ви, слуги, мої слуги,
Вчиніть мою волю,
Вчиніть волю, щоб не було
Мому серцю болю,
Візьміть сина Соломона,
Одягніть, умийте,
Виведіть його до лісу,
Серед лісу вбийте.
Вбийте й серце принесіте
І мізинний палець.
Най загине з сего світу
Соломон-поганець»,
І узяли його слуги
І ведуть убити,
А Соломон вірним слугам
Почав говорити:
«Ой ви, слуги, вірні слуги,
Душі не вбивайте,
Хоч ще місяці, до трьох років
Пережитії дайте.
Я вам дам мізинний палець,
Ріжте, добрі люди.
А із нами є собака —
З неї серце буде!»
І відтяли слуги пальця,
Серце в суки взяли,
І понесли до цариці,
І цариці дали.
І не стало Соломона,
І ніхто не знає,
Лиш Давид по нім, нещасний,
З жалю умліває.