І цінили того плуга
І ціну писали:
Скрізь від тисячі червоних
Менше не давали.
От додому повертають —
Видять: під горою
Парубок якийсь обдертий
Ходить з чередою.
І ходить він з чередою,
Чорний хліб жвакає
І череду на дорогу
З поля виганяє.
Слуги й того не минули:
Зачали просити
Подивитись на їх плуга,
Ціну йому збити.
І прийшов він. Зачинає
Плуга оглядати.
«Та плуг гарний,— промовляє,—
Нічого казати.
І чересло, і полиця,
І леміш хороший.
Кого злидні їдять три дні,
Дав би копу грошей.
То як дощики на щастя
В маї перепадуть,
Тогді плуг йому придасться
Й гроші не пропадуть.
А не будь дощу ні разу —
Він не варт нічого:
І не тільки хліба сего —
Сухарця цвілого!»
Записали й се ті люди
На папері свому
І поїхали сердиті
До самого дому.
