Лірникові думи (Руданський)/Соломон/XXI

Матеріал з Вікіджерел
Лірникові думи (Соломон) XXI
автор: Степан Васильович Руданський (1834 — 1873)
Джерело: [1]  


XXI


«Не ізміряв же я неба, —
Став він промовляти, —
Ану, стану ланцюгами
Море грунтувати!»

І зробив він скляну хату,
Ланцюги чіпляє
І із нею кораблями
В море виїжджає.

І на самій середині
Увійшов до хати
І казав себе помалу
В море опускати.

І у море що раз глибше
Соломон спускався,
І що море в собі має —
Все те роздивлявся.

Опускався, бо вже мало
Й ланцюга бог має,
Аж тут рак до него лізе
І його вітає:

«Здоров, царю Соломоне!
З моря підіймайся:
Дно побачити морськеє
Ти не сподівайся.

Двадцять літ жию я в морі
І донизу йду я,
Та дна моря не дістати,
Поки не умру я.

А може, ти і дістанеш,
Як ланцюг урветься.
Та вже світа повидати
Більше не прийдегься!»

І не зміряв він і моря,
Як не зміряв неба,
І пізнав він, що тих річів
Міряти не треба.