Перейти до вмісту

Малороссійскія приказки/Вилъ

Матеріал з Вікіджерел
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Вилъ
• Інші версії цієї роботи див. Віл С.Петербургъ: 1836
ВИЛЪ.
 

»Мабуть на неби звистно стало
(Про себе Вилъ въ кошари гомонивъ)
Про те, що ввесъ мій викъ я все за двохъ робывъ,
Да-й вытерпивъ таки чы-мало;
Що въ плузи сылковавсь, копыци волочивъ,
Изъ-ранку у ярми до пивночи ходывъ,
Ище що-дня бувавъ и бытый!
Хозяина не разъ я проклынавъ,
Теперь зовсимъ не той хозяинъ ставъ:
У мене вдоволь исты-й-пыты,
Несуть мени и солы и крупивъ,
Овса и высивокъ наистысь тремъ бы стало.»
Ажъ тутъ хозяинъ шасть у хливъ,
И взявши за рогы Вола, пидъ нижъ повивъ.
— Бо сказано, іого годовано на сало. —



Ты зъ-малку такъ любывъ мене, якъ пугу песъ;
Чого-жъ такъ лащешся теперь до мене, Йване?
Чы знаешь, що якъ ты чоломкатся идешъ,
Чого-сь мене морозыть стане.