мелюс

мелюс

Мелю́с, са, м. Искаженіе собственнаго имени: Міусъ — рѣка и прилегающее къ ней урочище. Въ думѣ: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали… Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. I. 108. Въ другихъ варіантахъ: Міюс или Міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Мелю́с, са, м. Искажение собственного имени: Миус — река и прилегающее к ней урочище. В думе: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали… Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. I. 108. В других вариантах: Міюс или Міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28