Мойсей (Іван Франко)/Пролог

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей (поема)
Іван Франко
Пролог
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Пролог





Народе мій, замучений, розбитий,
 
Мов паралітик той на роздорожжу,
 
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
 
Твоїм будущим душу я тривожу,
 
Від сорому, який нащадків пізних
 
Палитиме, заснути я не можу.
 
Невже тобі на таблицях залізних
 
Записано в сусідів бути гноєм,
 
Тяглом у поїздах їх бистроїзних?
 
Невже повік уділом буде твоїм
 
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
 
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже тобі лиш не судилось діло,
Що б виявило твоїх сил безмірність?
 
Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?
 
Задарма край твій весь политий кров'ю
Твоїх борців? йому вже не пишаться
У красоті, свободі і здоров'ю?
 
Задарма в слові твойому іскряться
І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,
І все, чим може вгору дух підняться?
 
Задарма в пісні твоїй ллється туга,І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,
Надій і втіхи світляная смуга?
 
О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
 
О, якби хвилю вдать, що слова слуха,
І слово вдать, що в хвилю ту блаженну
Вздоровлює й огнем живущим буха!
 
О, якби пісню вдать палку, вітхненну,
Що міліони порива з собою,
Окрилює, веде на путь спасенну!
 
Якби!.. Та нам, знесиленим журбою,
Роздертим сумнівами, битим стидом, Не нам тебе провадити до бою!
 
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
 
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
 
Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,
 
Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,
Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,
Твойому генію мій скромний дар весільний.
 


Д<ня> 20 липня 1905.