Нарис льоґіки/Слова і зображеня
| ◀ Реченя і осуди | Нарис льоґіки § 3. Слова і зображеня |
Зображенє і предмет ▶ |
|
Реченя складаються, як ми вже про се говорили, із поодиноких слів, з яких кожде, само про себе взяте, не висловлює єще повного осуду, і тому не є анї правдиве анї фальшиве. Хоч одначе ми почувши таке слово як „дерево“ не вяжемо з ним на разї нїякого осуду, то прецїнь ми се слово „розуміємо“. Що се значить, що ми розуміємо отсе слово, а не розумілиб якогось слова сказаного на пр. в япанській мові? Наше „розумінє“ лежить очевидно в тім, що отсе слово „дерево“ викликує в нашій душі образ предмету, який ми сим словом називаємо. Сей душевний образ предмету називаємо його „зображенєм“. Розуміти сказані слова значить отже вязати з ними якісь зображеня, а поодинокі слова є висловом якихсь зображень так само як реченя є висловом осудів. Подібна отже звязь як між реченями і словами, заходить також між осудами і зображенями. Видаючи осуд про щонебудь ми мусимо рівночасно те щось собі якось зобразити. Нема осудів без зображень; навпаки кождий осуд основуєть ся на якихсь зображенях. Тому то зображеня, хоч самі про себе не є не анї правдиві анї неправдиві, мають значінє для пізнаня правди як основа осудів. Таким чином і зображеня не байдужні для льогіки.
Льоґіка отже, займаючи ся питанєм правдивости нашого пізнаня, звертати ся мусить у першій мірі до осудів, як до сих проявів, яким правдивість зглядно неправдивість безпосередно прислугує. З огляду одначе на се, що ми власне сказали, вона у дальшій мірі звернути мусить свою увагу також на зображеня, а саме о стілько, о скілько вони мають вплив на правдивість наших осудів.
Не кожде реченє без виїмку є виразом якогось осуду. Так на пр. питаня є реченями, які ми висказуємо як раз тоді, коли не можемо собі про щось самі виробити осуду. На відворот часом одно слово може виражати повний осуд. Так коли хтось на приклад вийшовши на холодний воздух з теплої кімнати каже: „Зимно!“ Осуд такий ми можемо одначе виразити також повним реченєм: „я відчуваю зимно“.
Відносно слів мусимо єще замітити, що правило, після якого поодиноким словам відповідають зображеня, має численні виїмки. Так на приклад слова такі як: „коли“, „і“. „щоби“, самі про себе взяті, не викликують у нашій душі зображеня ніякого предмету. Вони значать щось що йно у злуцї з иншими словами.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|