Нарис льоґіки/Ціль дефінїції. Дефінїція повна
| ◀ Хиби поділу. Клясифікація. | Нарис льоґіки § 11. Ціль дефінїції. Дефінїція повна. |
Скорочена дефінїція ▶ |
|
Припустім, що хтось звернеть ся до нас із домаганєм, щоби ми пояснили єму якесь слово, якого він не розуміє. Що робимо ми поясняючи? Наше поясненє може передусїм полягати на тім, що ми дотичне незрозуміле для одної особи слово стараємо ся заступити другим, яке булоб даній особі зрозуміле. Так дїєть ся особливо тодї, коли річ іде про слова взяті з чужої мови. Коли хтось читаючи біржеві звідомленя найде там незрозуміле для него слово „rocca“, то ми поясняємо єму єго кажучи, що се чуже слово,[1] яке значить “звишка“.
Часто одначе незрозумілим для когось є не слово, тільки, як кажемо, річ сама. Так буде на приклад, коли хтось, хто не вчив ся фізики, запитає нас, що таке спектроскоп або динамомашина, або хтось, хто не вчив ся геометрії, запитає, що таке ромб. Тут трудність лежить не в незрозумілости слова, лише в тім, що питаючий не знає єще річи самої, не має отже ясного зображеня, яке міг би звязати із сим словом. Поступаємо тодї так, що вичисляємо прикмети предмету, якого назвою є дотичне слово, або, що на одно вийде, вичисляємо знамена, з якого складаєть ся зображенє сего предмету (себто подаємо єго зміст). Бож зображенє і предмет відповідають собі взаїмно і знаючи одно ми тим самим знаємо друге. Хто вміє зобразити собі ясно якийсь предмет, знає тим самим, які сей предмет має прикмети. І ось таке поясненє, яке полягає на поданю знамен зображеня якогось предмету, згладно на поданю прикмет зображеного предмету, називаємо дефінїцією. Коли отже хтось на питанє: що таке ромб, відповідає, що се такий геометричний твір, який визначає ся чотирма рівними боками, що замикають плоску поверхню і творять зі собою кути скісні (не прямі), то скажемо, що він, „здефінїював“ ромб.
При дефінїції ми стараємо ся узгляднити всї прикмети дефінїованого предмету. Одначе ся засада підлягає ограниченю, з яким тепер мусимо запізнати ся.
Священники носять звичайно окрему ношу, якою ріжнять ся від инших людий. Ми кажемо одначе, що такий стрій — се не є “сущна“ прикмета священства; бо священник лишаєть ся дальше священником, хоч сеї ноші на собі не має. Уголь є звичайно чорний; одначе чорність не є „сущною“ прикметою угля, бо углем є також діямант, який не є чорний. При паленю бачимо звичайно світло; одначе світло не є „сущним“ проявом паленя, бо паленє відбувати ся може також без твореня світляних лучів. За теж рівнобічність є „сущною“ прикметою квадрату; бо, колиб він стратив рівнобічність, то він тим самим перестав би бути квадратом.
Річ зрозуміла буде отже тепер, коли скажемо, що при дефініції подаємо тільки сущні прикмети дефінованого предмету. Подавати несущні прикмети річ зайва.
Тепер прийде ще друге обмежене. Ми подїлили прикмети предметів на сущні і несущні. Одначе і між сущними треба ще відріжнити два їх ґатунки. Прикмета трикутників, яка лежить у тім, що сума їх кутів виносить 180°, є їх сущною прикметою так само, як те, що вони мають три боки. Бо фігура, в якій сума кутів малаб иншу вартість, не є трикутник. Одначе коли ми здефінїювали трикутник як твір плоский, ограничений трома відрізками, то не будемо в дефінїції подавати також єго прекмети відносно суми кутів. А саме тому, що ся послїдна прикмета слїдує необхідно з тамтих двох, як учить геометрія. Так само дефінїюючи квадрат не будемо згадувати, що єго перекутнї є рівні і замикають між собою кут 90°, бо се слідує з єго прямокутности та рівнобічности узглядненої вже при дефінїованю. Такі прикмети, як слїдують вже необхідно з инших, називаємо у відношеню до тамтих наслідними (консекутивними), тамтіж, в яких вони слїдують, основними (конститутивними). Дефінїція повинна ограничати ся отже до поданя самих тільки конститутивних прикмет предмету. Коли вона виходить по за се обмеженє, то називає ся тодї за обильною (abundans).
Від дефінїції треба відріжнити опис предмету, який обмежуєть ся до поданя зовнїшних прикмет, доступним нашим змислом. Так на приклад опис чесноти взагалі не можливий, бо вона не доступна змислам; за те можлива (хоч не легка) дефінїція чесноти.
——————
- ↑ Франц. hausse (чит. hõss) = звишка від haut (чит. hõ) = високий (нім. hoch); а противно фр. baisse (чит. bēss) знижка від baisser (чит. bessé) = понизити.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|