Настінне малювання українських хат. Зошит 1. Дніпропетровщина/Криворізька округа

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Додаток.

СТИСЛИЙ ОГЛЯД РОЗМАЛЬОВАННЯ ПО ОКРЕМИХ ОКРУГАХ І СЕЛАХ.
КРИВОРІЗЬКА ОКРУГА.

По селах Криворізької округи розмальовують найбільше фарбами, видобутими з тих глин, що знаходять по берегах Дніпра та його допливів, де й містяться досліджені села. Останніми роками ці фарби поступаються місцем перед купованими аніліновими фарбами. По селах цієї округи трапляються всі описані ґатунки мальовання, але переважає, мальовання - килим і мальовання печі.

Надвірні стіни будівель часто бувають, як описано, різнобарвно вимащені, іноді на хатах це вимащення замінюють мазанням усіх стіп у зеленкуватий, блакитнуватий або синій кольори.

С. Капулівка. Одвідано р.р. 1924-1020, і 192Н. Мальовання дуже поширене по всьому селу, надто багато мальовання-килимів і мальовання печей. Розмальовують самі господині. Р. 1924 і 192-5 вживано рослинних фарб і фарб із глин (земляних). Р. 1928 спостерігаймо, що ці фарби витискають анілінові, і малювальниці дуже вподобали собі «лазорку», вживаючи її головно на фарбування тла в мальованні-килимах. Різноманітні забарвленні тла мальовання-килимів. багато мальовання. даного мішаними фарбами: аніліновими, земляними та рослинними.

С. Олексіївка (Чортомлик). Одвідано р.р. 1925 і 1929. Р. 1926 було багато розмальованих хат, а 1928 р. куди менше. Мальовання затрималося головно на »Куті«. Р. 1925 особливої слави зажили собі три селянки майстриці-малярки, вони розмальовували багато хат на своєму селі. Поїш працювали за плату. Стиль їхній свідчить про обопільний вплив. їхні мальовання, безперечно, виливало і на решту мальовання на селі. З-поміж них особливої слави зажила одна[1]: вона працювала здебільшого рослинними фарбами, даючи плями квітів не щіточками, а ганчіркою (табл. ЇХ). Решти цієї імпресіоністичної техніки затрималися ще й до р. 1928 в Олексіївці, але вживають її вже не на плями квіток, а на простіший мотив, що ним дають «обводку» навколо вікон і дверей. Дві інші, живучи в центрі села, де мальованок вже вивелося, малюють тепер дуже мало. Край села виставив нових майстринь, що працюють для своїх сусідок теж за плату. Як і в с. Капулівці, р. 1925 мальованок викопувано рослинними фарбами та земляними, р. 1928 — мішаними фарбами, з перевагою анілінових.

С. Перевізні Хуторі. Одвідано р. 1925. Багато мальованок. Кольорове мастіння на надвірніх стінах. Перевозкам мальовання-килим. Малюють самі господині. Фарби земляні (глина) та рослинні.

С. Олександрівка (Кріпацьке). Одвідано р.р. 1925 і 1928. Багато мальовання. Переважав мальовання-килим, що звуть тут ковдрою («одіялом»), По багатьох хатах трапляються роботи однієї з двох уславлених тут майстринь, що розмальовували за плату. Одружившися, воші покинули село, але робота їхня збереглася і до 1928 р. Роботи однієї з них виконані 1922 — 1923 р.р., тепер відтворюють самі господині за тими прослідками, що залишаються крізь новий побіл. Це виключно мальовання-килим, побудоване за однією композиційною схемою, куди вносять іноді тільки невеличкі варіяції. Її композиційна схема вимагає трохи складнішого розі рафовання, що роблять штучним цирклем, а через те ця схема не повторюється в інших селянок (табл. XXI); друга селянка розмальовувала тільки старовинними українським рослинними мотивами в суто необразотвірнім трактуванні (табл. XXVII). В с. Олександрівні багато господинь, що самі розмальовують свої хати. Мальовання на білому тлі стіни; вживають і фарб земляних, та тепер переважають анілінові.

С. Покровське. Одвідано р.р. 1924 і 1928. Село було колись багате на мальовання. Згадки про вславлених селянок-майстринь, що розмалювали багато хат, можна ще почути від людности, але робіт їхніх у самому Покровському вже немає. Продукцію покровчанок частіш можна побачити в суміжних селах, куди вони попереселялися, одружившися, перенісши туди і свою любов до малювання. Але в самому Покровському, цьому рухливому селі з широко відомим ярмарком, розмальований тепер узке не в тій шані, що раніше, колі всю хату скрізь було розмальовано не тільки зсередини, а ü зокола. На відгуки цього замилування зрідка можна натрапити й тепер. І тепер ще можна знайти поодинокі хати по кутках села з залишками мальовання на надвірніх стінах і багато розмальовані зсередини; але це мальовання бідне на барви, з застиглими композиційними схемами. За фарби вживають глини, сажі, атраменту, іноді фуксину, що залишився після фарбування яєць на Великдень. Еа печах трапляється частіш підведення, аніж мальовання.

Новопокровський посілок. Одвідано р. 1928. Найбідніші пересельці з с. Покровського допіру лишь починають залюднювати посілок. Мальовання ще немає, але багато кажуть про те, що як тільки поставлять хату, то неодмінно вквітчать її. Серед селянок є вмілі майстрині, що колись малювали в с. Покровському. Отже, щоб здобути роботу селянок, яких мальовання є в с. Покровському, треба заглянути сюди.

С. Шолохове. Одвідано 1928 р. Велике село, де ще недавно було багато мальовання, але тепер ним уже не цікавляться; де-не-де но окремих хатах можна знайти то мальовання-килим, то мальовання печі. Згадки про той час, коли в гелі захоплювалися мальовання лі, ще зовсім свіжі серед селянок; ще живі ііменна тих. що славилися своїми мальованнями і розмальовували пе тільки свої, а іі чужі хати. Це селянки років 85 — 45. Ті лишки від мальовання, що їх можна тут бачити, виконані глиняними фарбами, бо селяни вже не витрачаються на купівлю фарб, а користуються з того, що є напохваті, як і в с. Покровському.

С. Базавлук. Одвідано 1928 р. Побачити мальовання місцевих селянок пе пощастило. Те мальовання, що ю тут у небагатьох хатах, виконали селянки родом з с. Олександрівни, що поприходили сюди одружившися. їхню мальовання цікавить людність і їх запрошують найближчі сусідки розмалювати іі їхню хату.

Села Сулицьке та Лапинка. Одиідано 1928 р. Двоє суміжних сіл, що містяться біля самого м. Нікополя. Мальований перевелося, затримавшися у тих селянок, що походять з с.с. Капулівки, Олексіївни, багатих і досі на мальовання. Мальовання рідного села виховало в mix любов до вквітчання хати. Вона пе зникав, дарма що їхні сусідки, місцеві селянки, перестали вже квітчати хати; замість того вони купують фабричні вироби в місті та іі оздоблюють ними свої хати.

Ново-Іванівське (Рабошапка). Одвідано 192і р. Мальовання переводиться, але трапляються ще мальовання-шпалерн, мальовання печі. Фарби — глина, сажа, синька.

Примітки[ред.]

  1. Тепер небіжка — Текля Безсмертна.