Наша пісня (1916)/Засвистали козаченьки
Зовнішній вигляд
◀ Сїчовий марш (Гей! там на горі Сїч іде) | Наша пісня Засвистали козаченьки |
Не пора! ▶ |
|
Засвистали козаченьки.
Tempo di marcia.
Не скоро.
Не скоро.
Із „Чорноморського побуту“
Я. Кухаренка.
„Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не жури ся,
А за свого миленького
Богу помоли ся“.
Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає;
Мати сина в дороженьку,
Слїзно провожає.
„Пращай милий, мій синочку!
Та не забавляй ся!
За чотири недїленьки
До дому вертай ся!“
„Ой рад би я матусенько
Скорійше вернуть ся —
Та вже щось мій вороненький
В воротах піткнув ся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Приймиж мою Марусеньку
За свою дитину!
Прийми єї, матусенько,
Всї ми в Божій волї,
Бо хто знає, чи жив вернусь
Чи ляжу на полї?
Ой не плачте, не журіть ся
В тугу не вдавайтесь,
Заграв кінь мій вороненький
Назад сподївайтесь“.