Нова книга/1925/7-8/LEXICA
| Нова книга, №7-8 Lexica: сучасні українські словники практичного вжитку (Майк Йогансен) |
СПРОБА ▶ |
|
НАДТО широка тема не дозволить спинитися на всіх явищах даного ґатунку. Минаємо термінологічні словники, що вимагали-б окремої статті.
Не будемо довшої присвячувати уваги також словникові Грінченковому — ця капітальна праця, мимо того, що потрібувала-б тепер багатьох доповнень, ба навіть виправлень, зостається й зостанеться на довший час єдиною, єдиним Thesaur’ом української мови.
Нашим завданням буде розглянути, головним чином, словники, що вийшли з 17-го року і то тим докладніше, що ближчий своїм виходом словник до нашого часу.
Із словників 17 року можна-б ізгадати сумним словом дві книжки Терпила, як плохеньку, на швидку нитку сшивану працю, що її тепер вилучено з продажу і продається тільки на вулицях як „Полный украинский словарь вместо рубля за пять копеек“.
Дещо уважніше треба поставитись до праць Іваницького-Шумлянського та Дубровського. Словник Іваницького-Шумлянського (два томи: А-О, П-Ө, видання Подільської Народньої управи Винниця, 1918) через довгий час правив і править і по цей час за головну підручну книгу для перекладачів газет, брошур і т. и.
Складачі словника використали добре словник Комарова (Уманець і Спілка), дали як на свій час дуже повний руський текст й позаводили чимало нових перекладів нових проти Уманця слів. Така повнота словника й спричинилася до широкого його вживання.
Одначе хиб словник має чималенько, остільки, що тепер його перевидавати було-б мабуть річчю недоцільною. По-перше, використовуючи Комарова, Іваницький і Шумлянський механічно перенесли силу етнографічного російського матеріалу, раз-у-раз абсолютно неактуального, а часом і попросту зайвого. Цей матеріял Уманець і Спілка взяли (і взяли некритично) з Даля.
Пояснімо свою думку прикладами з словника Іван.-Шумл. Беремо наосліп стор. 148-149. Маємо приміром такі слова (російські): середной, серпуха, серпянка, сжидаться, сивограк, сивожелезный, сидейка, сизяк, синель, синесть, синета, синовник, синюха, що з них пересічний росіянин-інтелігент половини ніколи не вживає, а половини геть не розуміє.
По при цьому в словнику немає таких слів як пуд, сдельный, пулемет, промотать, прокат і т. д., не згадуючи вже за сучасні, революційні, новітні слова. Якби словник міг-би претендувати на цілковиту повність, згадані вище слова можна було-б виправдати. Але словник геть не повний, а саме практичний; отже слова ці становлять сутий баласт у тексті. Добре розуміючи, що русько-український словник має дуже спеціяльні завдання а саме — не служити тому, хто не знає російської мови, а знає українську для читання російських текстів (як-то править, скажем, словник німецько-український), а дати спромогу перекладачеві одшукати потрібний відтінок українського слова, складачі, одначе, механічно списуючи російський текст, не взяли цього головного завдання під увагу.
Хибує також частина перекладова. Російські, дієприкметники передаються, оком не моргнувши, формами на -чий. У багатьох випадках намість українських даються російські слова; точніше сказати автори намагалися подати стеменнісінький переклад даного слова й не знаходячи подекуди того самісінького відтінку в укр. мові, подавали створене на російський штаб „точне“ слово; що правда на це саме хибують мало, не всі наші перекладачі, намагаючись буквально передати руський текст. Нарешті, ще одна хиба, вже чисто практична, що й словник поділяє із словником Дубровського.
Рідше ніж у Дубровського, але може ще недоцільніше, подибуємо в Іван.- Шумл. величезні гнізда слів для перекладу одного російського. Так слово палка має 55 перекладів, при чому з них очевидно, три чверти непотрібні зовсім, а чверть треба було розмістити по инших словах (жезл, рукоятка, посох, косовище, топорище, тичка, шест и т. д.). Справді, чудно було-б чекати, що читач шукатиме епіскопського жезла чи топорища, під рос. словом „палка“, тим більше, що ці слова своїм робом у словнику є.
Оця хиба ще куди яскравіше позначається на словничку В. Дубровського (Словник московсько-вкраїнський. Вид. "Рідна мова", Київ, 1918 р.). Тут приміром на «метель" знаходимо без ніякого розрізнення відтінків 34 слова.
Але треба сказати, що й уся стать цього словника инакша, ніж словника Іван.-Шумлянського. Його кращий складав знавець мови і дбав головне про те, щоби яко мога більше завести перекладових варіянтів. Для буденного вжитку словник цей менше придається, ніж словник Іван.-Шумл.; за те-ж він у великій може стати послузі для доброго перекладача, що не потрібує пояснювати собі відтінка одного слова, а хоче мати багатий вибір слів.
Також і словник Дубровського має слова рідко вживані або й геть не вживані в сучасній літературній російській мові, але число таких слів значно менше від числа їх у Іваницького-Шумлянського.
Російські дієприкметники Дубровський намагається перекласти суто-вкраїнськими формами, трохи зловживаючи при цім формами на -альний і -авчий і старанно уникаючи форм на -учий, -ючий.
Вбачаємо в цьому до деякої міри ту саму тенденцію, що за неї згадано вище за всяку ціну стеменнісінько передати російське слово, хоча-б уся стать української мови протестувала-б проти такого перекладу в даному разі.
До хиб словника Дубровського слід зарахувати також тенденцію українізувати з нечев'я чужоземні слова, напр., мириад передається „сила, тьма“, хоча безпереч треба-б зоставити й саме грецьке слово.
У протилежність Іваницькому и Шумлянському, Дубровський старанно уникає перекладати російське слово спозвучним (слушніше ісографічним) українським і при цьому почасту одкидає притаманні українські слова, захоплюючись занадто своєрідним лексикографічним шовінізмом. Так приміром чашка не має перекладу „чашка“, а бачимо тільки сумнозвісну „филижанку“. Взявши під підозру англійське слово „чек“ (check), Добровський перекладає його „близець“. Чековая книжка мусить бреніти українською мовою — близцева книжка ! На „крокодил“ знаходимо переклад „кокодриль“ (!). Так саме як і Іваницький-Шумлянський, словник Дубровського перестарів і новітніх слів не має. В тім споживча вартість словника Дубровського зараз, мабуть, вища від вартости словника Іваницького-Шумлянського: для недосвідченого перекладача вони обидва мало годяться, а для вправного робітника, що знає українську мову, може стати в пригоді з цих двох тільки словник Дубровського. Велику службу він може одслужити саме перекладачеві белетристичних творів, віршів і т. п. і що до цього годен майже замінити солідний словник Уманця й Спілки. На багатьох нових українських прозаїках, і саме на найкращих, позначився вплив цього словника.
Останніми часами поширився через дешеву ціну й малий розмір словник видавництва „Час“, перевиданий декілька разів Д. В. У. (Практичний російська-вкраїнський словник. Видання друге (третє) Д. В. У. 1924). Словник містить у собі також найголовніші правила правопису й граматичні таблиці. За винятком оцих додатків словничок нічого не вартий. По-перше руський текст і цілком неповний і цілком непоправний. По-друге, перекладова частина шкутильгає на всі чотирі. Докладніше про нього див. нашу рецензію в „Новій книзі“ за 1925 рік, ч. 2: а тут додамо, що не то для серйозної роботи, а й для потреб аби-якого службовця, з що найобмеженішим запасом слів і найскромнішими вимогами він абсолютно не придатний. Доля цього словника буде, дискредитувавши про службовців і всіх инших споживачів цього словника українську мову й українську книжку, розбазаритись, як це сталося зі словником Терпила на вулиці. Досі ми розглядали найуживаніші русько-українські словники. Треба дещо згадати де-ще за українсько-руські словники нашого часу.
Вище ми вказували, що словник Грінченка де-що неповний і де-що непоправний. Одначе треба було-б багатьох літ, щоби виправити й доповнити таку капітальну й солідну працю, пам'ятник величезної трудолюбности й великого знання. Нові матеріяли з'явилися по виході цього словника, матеріяли старі, що їх не мав змоги до краю використати вчений, дуже змінили-б позверховне обличчя словника, але вимагали-б, як сказано, величезної, відданої роботи. Поки-що нам треба хоч використати добре грінченківський матеріял, чого ще й досі не зроблено.
Українсько-російський словник Дубровського мало дає нового проти Грінченківського - газетний та книжковий матеріял у цьому словникові майже не використаний. Новіший словник Л. Савченка ще слабший за Дубровського.
На черзі праця: використавши добре газету в популярну книжку скласти на підставі Грінченкового словника практичний українсько-руський словник, викинувши багато слів, що їх тепер не здибаєш у жадній книжці, у жадній газеті, викинувши слова недавно позичені з чужих мов і додавши нові значіння слів.
Але й такий словник не зможе ніяк усунути потребу в словникові Грінченка. Доведеться очевидячки ще не один раз перевидавати Грінченківський словник і то без ніяких змін, бо редагування його одібрало-б силенну силу часу й кваліфікованої роботи й одсунуло-б видання найменше на декілька років. Перевидання Грінченківського словника мало-б величезне практичне значіння в справі додільної українізації радапарату й поліпшення мови газети і книги.
Про словники німецькі, латинські й т. и., також про термінологічні иншим разом.
М. Йогансен
Редакція подає до відому читачів, що за останніми відомостями Наркомос України ухвалив закупити за кордоном більші кількості видрукованих Вид-вом Українське Слово" в Берліні 1924 р. словників — Грінченка та Уманця й Спілки.