Ніч, дощ і негода страшенна (Гейне/Леся Українка)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніч, дощ і негода страшенна
автор: Генріх Гейне (1797—1856)
Мова оригіналу: німецька. Назва в оригіналі: Die Nacht ist feucht und stürmisch Перекладач: Леся Українка, 1890
З циклу «Поворіт додому», зб. «Книга пісень». Створення: 1823—1824, опубл.: 1827. Джерело: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 2, с. 148 – 166.  


V.


Ніч, дощ і негода страшенна,
На небі нема ні зорі;
Я мовчки по гаю мандрую,
А вітер шумить угорі.

Тремтить якийсь вогник здалека, –
Се, певне, в хатині лісній;
Мене той вогонь не привабить:
Неприязно в хаті сумній.

Стара і сліпа там бабуся
На кріслі понуро сидить,
Так тихо сидить, мов камінна,
Ні слова не мовить, мовчить.

Метушиться в хаті, кленучи,
Рудий карбівничого син,
Об стіну рушницею кида
І люто регочеться він.

Дівчина пряде, і на кужіль
Все котяться сльози дрібні;
Собака вищить і, тремтячи,
Прищуливсь до ніжок її.