Обличчям до спини (1927)/Багато паперу
| ◀ Випадок аліментарний | Обличчям до спини Багато паперу |
Як трест загинув ▶ |
|
Замзав з Цукротресту пив чай з цукром, а помбух із Бумтресту чаю зовсім не пив. Є така річ, зветься вона тарифна сітка і має 17 розрядів. Так от, математична формула, що складається з відповідного розряду цієї сітки й числа душ у родині помбуха (6,7-ме передбачається), суворо забороняла помбухові пити чай взагалі.
Жили вікно-в-вікно, двір вузенький, московський. І тому замзав чудово знав, що помбух чаю не вживає. І так само відомо було помбухові, яку кількість шклянок чаю випиває щодня замзав.
Хоч і в Москві коїлось, але замзав пив чай по-українському: внакладку. І накладав немале число грудок.
Одного дня жінка сказала замзавові:
— Пагано господарює ваш трест! На базарі зовсім нема цукру. Дуже важко дістати. Доведеться тобі скоротитись.
Замзав скорився й скоротився. Почав пити чай вприкуску. А помбух-таки чаю не пив. Замзав навіть заздрив йому: людина не почуває всього жаху злиднів!
Як справний урядовець, замзав доповів свойому начальству про брак цукру на ринкові. Начальство видало українському Цукротрестові суворого наказа: негайно з'ясувати, зревізувати, сконтролювати; надіслати до Москви відчитність з діяграмами, анкетами й таблицями (коли можливо, в фарбах). На місця було розіслано інспекторів і контрольорів.
— Останнє кіло! — сказала дружина.
Сівши пити чай замзав довго, мовчки й уперто думав над методами розвязання кризи. Надумав.
Почав пити вприлизку: грудку цукру прив'язував на шворці над столом і, сьорбаючи чай, лизав язиком цукор.
Але здивовання, що раптом у нього виникло, в жодному разі не стосувалося його власної геніяльности: подивившись у вікно, замзав побачив, що на столі в помбуха з'явилася шклянка з ложечкою. В шклянці було щось біле й гаряче: йшла пара. Помбух пив із шклянки. Замзав дивувався.
На місцях, звичайно, зчинився великий сполох. Ревізори й контрольори з глотки в місцевих цукрових адміністраторів видирали потрібні відомості. Всіх робітників і службовців було мобілізовано на складання відчитів. Всі вільні помешкання було закидано матеріялами для діяграм і бідонами із фарбою.
А на одній цукроварні директор поламав усі машини й повиносив на двір: потрібно було місце для виготовлення відчитности.
Цукру ставало все менш і менш, і не лише на ринкові, а й у буфеті замзавової дружини. Прилизку довелося кинути. Замзав тепер пив чай вприглядку: не лизав уже оту грудку цукру, а тільки глядів на неї. Та й то цукор швидко псувався від повітря й мух.
А помбух уже почав пити не саму воду, а чай, хоча не видко було, щоб він клав туди цукор.
— Набавили йому платні, чи що? — дивувався замзав: — багатюща установа, цей Бумтрест!
На місця було розіслано нову зграю інспекторів. Перша партія їх ще не поверталася.
Вийшов увесь цукор. Замзавові довелося перейти на іншу систему. Пив він уже чай впризгадку: пивши чай, згадував про цукор.
Через розчинені вікна видко було, як помбух п'є чай вприкуску.
Замзав непокоївся:
— І де той Бумтрест бере гроші, щоб набавляти співробітникам?
Одного дня скоїлося щось жахливе. Сівши до столу та наллявши собі чаю, щоб пити впризгадку, замзав раптом помітив, що він і за цією системою не може вже здобувати собі насолоду. Він не міг згадувати цукор, бо забув навіть, який такий цукор буває. Думав про цукор, а в голову лізли зовсім несолодкі речі: сірники, свічки, жіночі панчохи.
Назвавши цей метод впридумку, замзав побіг до правління Тресту.
Зляканий голова Тресту разом з замзавом поїхали до Наркомпути, з'ясувати, з якої причини з України не йде цукор. Адже Цукротрест має певну кількість вагонів, що їх заброньовано під вироби Тресту!
— Вашої норми ми не порушуємо — сер'йозно відповіли в Наркомпути: — що дня належна вам кількість вагонів прибуває до Москви.
— Але цукру нема… Що-ж воно йде в наших вагонах? — думали голова й замзав, повертаючись до правління.
А от що.
Я чув недавно в одній доповіді, що Харківська філія Цукротресту надіслала до Московського правління відчитність вагою в 450 пудів.
От і все.
А помбух? Чому це так багато почав заробляти Бумтрест?
Ви що-ж думаєте, відчитність на дереві пишеться? Папір для відчитности потрібен. І не мало паперу!