Обличчям до спини (1927)/Випадок аліментарний
| ◀ Життя людини або історія трамвайної поїздки | Обличчям до спини Випадок аліментарний |
Багато паперу ▶ |
|
Тепер читачам уже відомо, що автор — проти останніх досягнень науки й техніки.
Телефони? трамваї, радіо? Досить!..
Не користується автор телефоном. Поки сполучать, швидче побачиш того, хто тобі потрібен, побігши навпростець до нього. В одному випадку тільки це незручно: коли, щоб виграти час, схочеш поїхати трамваєм; от тоді стоятимеш біля зупинки в черзі та міркуватимеш: що гірш — телефон чи трамвай?
А радіо? якось незручно користуватись радіо, коли третій день убиральня в домі не працює: води нема. Не варт, не варт хапатись за радіо, бо досягнення культури ще більш підкреслюють безодневу нашу некультурність…
З цієї ж причини трьома поверхами автор обходить ліфт: ще не стане електрики — і сидітимеш між поверхами.
Випадок з секретарем певного окрвику стверджує правдивість авторової зненависти до останніх досягнень науки з технікою.
Майте на увазі, що в певному окрвику — ліфт. І не один, а два. Культура!
І є в певному окрвику, як і в кожному іншому, секретар. Але не два, один: культура! Знищення бюрократизму, хіба це не від культурности?
Думаєте, коли людину на секретаря оберуть, то це вже — камінь? не людина, а кремінь?Певна громадянка так не думала. І коли симпатичний хлопець, що залицявся до неї, назвавсь секретарем окрвику, в неї жодної гадки не було, ніби секретарям кохатися не дозволено.
Події розгорталися. В інтересах моралі — вирізуємо з нашої фільми кілька кадрів і спиняємось перед тим жахливим моментом, коли певна громадянка почула себе вагітною. На екрані в цей момент бачимо її саму: секретаря не видко вже щось із місяць.
Громадянка прямує до окрвику та їде ліфтом (5 коп. за один раз) на третій поверх: „Подайте-но мені вашого секретаря“.
Секретаря нема. Секретарям властиве бути на засіданнях міжурядницьких комісій, або виступати на зборах „про міжнароднє становище й біжучий момент“. Пити чай у буфеті секретарям теж не заборонено.
Нема? Як до жінки ходити, так є, а як по аліментах одповідати, так уже й нема? Добре!
Громадянка робить скандала — громадянка має право робити скандали. Радянське законодавство охороняє аліментарні права громадянок.
Поскандаливши, громадянка їде ліфтом на низ, загрожуючи повернутися завтра.
За деякий час надходить секретар і дивується великому заворушенню серед співробітників. Чи не страйк, бува?
Діловод, якого вдачу доводиться характеризувати російським „подхалім“ (ще не просякла глибоко українізація наші установи, і нема ще в нас відповідного терміну) доводить до відома: аліменти-с.
Секретар зляканий. Аліменти, це не жарт! Секретар аж до вечора сидить у кабінеті та міркує: як викрутитись?Другого дня секретар з третього поверху (звичайно, ліфтом: кому-ж належить користуватися ліфтом, як не секретарям?) їде до оборонця: аліменти, це не жарт! Третина-ж! кредитування-ж! на 16 років!
А під той самий час другим ліфтом підводиться на третій поверх певна громадянка.
— Знов нема секретаря? Ховаєте його такого-сякого?
Ще день — і знов така сама пригода: певна громадянка підводиться на третій поверх і знов не може знайти секретаря. Але гіркий досвід уже є. Громадянка вирішує чекати, аж поки той секретар не приїде.
А секретар, повернувшися до установи, дізнається в швайцарській, що громадянка щойно поїхала на третій поверх і, очевидно, зараз поїде назад. А що треба нарешті побачитись і поговорити, то секретар вирішує чекати, аж поки громадянка не приїде.
Громадянці надокучило чекати. Громадянка їде ліфтом на низ.
Секретареві теж надокучило чекати. Та й справи-ж не чекають. Секретар їде другим ліфтом нагору.
Роз'їхались. У швайцарській громадянка дізнається, що секретар тільки-тільки поїхав нагору. Вона негайно їде ліфтом наздогін.
Нагорі секретар дізнається, що громадянка тільки-тільки поїхала назад. Він негайно їде ліфтом наздогін.
Тепер читачі розуміють, звідки авторова нелюбов до останніх досягнень науки з технікою? І розуміючи це, не здивуються, коли автор скаже:
— Їздять і досі.
Але автор так не скаже. Жінка вагітна? — вагітна. Пологи мусять бути? — мусять. Ото-ж і воно: потрібен інший кінець, бо нема такого звичаю, щоб пологи відбувалися по ліфтах.
Оцей кінець вписала сюда як раз наука з технікою. Хвала нашій техніці: електрики раптом не стало. Ліфти спинилися. І крихотка-в-крихотку — посередині.
І от тоді певна громадянка, побачивши в сусідньому ліфті секретаря певного окрвику, крикнула:
— Так це-ж не той!
І от тоді з'ясувалося, що якийсь шахрай, назвавшися ім'ям і посадою секретаря, використав наївність нещасної жінки та її захоплення авторитетом влади.
Шахрая не знайшли. І коли-б наука з технікою працювали сумлінно, відповідав-би тоді за чужі гріхи секретар певного окрвику.
Все зрозуміло? Може спитаєте, чому секретар так злякався аліментарної справи, коли на його сумлінні подібного гріха не було?
Еге, чом не злякатися? Аліменти — це не жарт! Пришиють справу, доводь тоді… 16 років можеш доводити.
Так-так… Автор безперечно проти науки з технікою. Рішуче.