Обличчям до спини (1927)/Курортна неприємність
| ◀ Анатомічний випадок | Обличчям до спини Курортна неприємність |
Життя людини або історія трамвайної поїздки ▶ |
|
Хай ця історія буде грізною буде грізною пересторогою для тих, хто надто захоплюється курортним життям — раз, та ще й наукою з технікою — два. Обережніше, товариші! Хай приклад невдахи Стусаненка завжди буде перед нашими очима.
Неприємність — це така річ, що стережеть вас на кожному кроці. Вийшли з дому, йдете тихою вулицею, замислились, аж тут з-за рогу автобус, і хай невтішна родина купує ордер на кладовище. Звичайно, можна спосилатись на те, що автобус тільки через ремонт великої вулиці пішов по вашому завулку, але мертвяк має повне право відповісти на таке вибачення:
— Мені від цього не легше.
А ще гірше, коли людина сама шукає неприємностей. Треба вам сказати, що Стусаненко дуже захоплюється наукою й технікою. По газетах тільки цей відділ і читає. Вдома в Стусаненка — самокат для себе, для жінки й для малого сина; грамофон, патефон, електрична зажигалка й колекція електричних машинок, плиток, чайників то-що. Трамваєм та автобусом Стусаненко не їздить, ходить пішки, чекаючи того часу, поки в кожного буде аеро-кобила: сів просто з тротуару, хукнув і полетів.
Спіткала перша неприємність Стусаненка, коли він, збираючись летіти на курорт, дізнався, що всі свої причандали навантажити не зможе. Змушений був їхати поїздом.
Мав у своєму розпорядженні Стусаненко 30 день. Продорож тривала 3 дні.
З трьома самокатами, радіо-установкою та пате-грамофоном до готелю не пускають. В Сухумі досить тепло, навіть — надто тепло. Розташувався курортник просто на березі.
Другого дня схопив малярію, ліг у лікарню й пролежав 23 дні.
Вийшов з лікарні й оглядівшись, побачив Стусаненко, що час вже йому додому. Погуляв. 4 дні залишилось.
— Ну, що-ж, — подумав Стусаненко, — хоч і хворів, але все-ж таки на курорті побував. Не багато таких знайдеться, що спромоглися-б сполучити курортну відпуску з хворобою.
Пишався Стусаненко надзвичайно такою технічною досконалістю власного організму — і пішов по квиток на пароплав. Відстала країна Абхазія — нема з Сухуму літаків.
А стурбована жінка Стусаненкова виїхала на зустріч чоловікові й ударила телеграму:
„Чекаю Туапсе сповісти коли приїдеш цілую турбуюсь“.
Страх як боялась Стусаненкова жінка морської хвороби й далі Туапсе назустріч чоловікові поїхати не наважилась.
Треба відповідати. Другий пішов-би на телеграф, написав-би „приїду тоді-то й тоді-то цілую“. Та Стусаненко не такий: радіо-ж навіщо існує? Культурна людина мусить використовувати досягнення науки й техніки. Стусаненко подався на радіотелеграф і подав радіо-телеграму.
Прийняли радіо-телеграму, видали квита.Сідає Стусаненко другого дня на пароплав і їде. А жінка, занотуйте собі, чекає в Туапсе відповіди. Ревнюща була особа, не довіряла чоловікові, а поїхати далі назустріч боялася — море.
Приїхав Стусаненко — жінка визвірилася:
— Телеграми чому не надіслав?
— Як? Ось і квит.
Квит, як квит. „10 слів до Туапсе“. Сума грошей й печатка, — все як слід.
— А чого-ж би то я не получила її, коли-б ти дійсно надіслав? — присікалася баба.
— Певне, спізнилася в дорозі; — каже Стусаненко, та й сам не вірить, бо радіо-ж як працює: рр — і на місці. Це тільки 1920 року, коли в наших газетах матеріял надто запізнювався, друкували стару телеграму й писали біля неї: „Радіо, спізнено в дорозі“.
Та жінка не була досвідченою в справах науки з технікою й сказала:
— Добре! Коли ти дійсно надіслав телеграму мені, а не якійсь коханочці, зачекаймо ще один день. Спізнилася, так прийде.
Чекали Стусаненки і день, і два — нема радіограми.
Розсердилась Стусаненкова, видерла чоловікові останнє волосся, плюнула й поїхала до батьків.
А Стусаненко, дивуючись, повернувся додому. Та й дізнався, що за спізнення з відпустки його звільнено. Режим же-ж! Економії-ж!
Так Стусаненко й залишився: без відпустки — раз; без жінки — два; без посади — три. А чотири — без віри в науку й техніку.
Бідний Стусаненко! Не знав він, що нема більш безглуздої штуки, ніж наша пошта. Радіограмму приймають, а за одержання відповідальности не беруть. При надсилці-бо гроші платяться, тому охоче приймуть хоч 100 слів, а при одержанні ніхто-ж не платитиме. Сидить радіст і позіхає. Проскочила іскра Туапсе, сіла десь у Ялті — а Стусаненко одповідай!
Отже — стережіться, товариші, техніки з наукою. Стережіться курортів!