Обличчям до спини (1927)/Як трест загинув
| ◀ Багато паперу | Обличчям до спини Як трест загинув |
У Ларінській окрузі ▶ |
|
З різних причин падають імперії, республіки, держави. Є певні закони. Професор-марксист подивиться суворо, загляне в Маркса й скаже безапеляційно:
— В світлі матеріялістичного розуміння історії…
Ідеалісти користуються іншим підходом і намагаються шукати причин у здібностях чи прагненнях певної історичної особи.
А дехто просто говорить:
— Доля…
От я хотів-би, щоб і ті, і другі, і треті спробували вивести певний закон що до причин загибели нашого тресту. Бо загинув наш трест не через неминучість історичних законів, не через злу волю історичної чи неісторичної особи і зовсім не через гру долі…
Через режим економії загинув наш трест, ось через що. І не тому, що не проводив режиму, а як раз через ретельне, справне й сумлінне виконання всього, що належить.
Хай цю сумну історію затямлять собі всі господарники. Поки не пізно, хай схаменуться, щоб не говорили потім:
— Доля…
Вивели ми будиночок тресту на-славу. Ліфт, мармурові сходи і все як слід. Що-правда, проти кошторису маленький перерозхід вийшов, процентів на 200. Не в тому справа.Вже кінчали будинок, аж тут режим економії: економити треба.
На чому-ж зекономиш, коли вже й дахом будинок накрили?
Міркували:
— Ліфт скасувати? А як співробітникам на четвертий поверх лізти?.. Фарбу зі стінок зідрати? Так уже присохло…
Один запропонував:
— Мармурові сходи переробити на дерев'яні…
— Як-же їх переробиш, коли вже постановлено?
— Ну, фарбою спеціяльною, під дерево покрити… будуть дерев'яні.
— Навіщо-ж?
— Ну, жодна режимекономна комісія не присікається!..
Спасибі, директор своєчасно його смикнув:
— Ми, товаришу, тут не збираємось комусь очі замазувати, а мусимо дійсно економити! Народню копійку треба зберегти…
Слухали — ухвалили:
— „Кошторис передбачає чотири убиральні. Через режим економії зробити тільки дві“
З легкою душею лягли спати наші трестові вожді, і не знали, що їм ранок підстроїть.
А ранок підстроїв таке:
Приїхав голова правління, дзвонить з кабінету до управдєла — нема. До начканца — нема. До діловода — нема. Кінець-кінцем приходить кур'єрша.
— Куди це всі поділися? — грізно питає голова.
— Та нема.
Бився, бився голова, кур'єрша тільки хіхікає.
Покликали швайцара, вияснили:
— В черзі всі стоять.
— В якій черзі?
— До убиральні. Співробітників-же 400 чоловіка....Слухали — ухвалили:
— „Запобігаючи затримці перебігу праці, а також виходячи з режиму економії та відповідних директив відповідних органів, вести чергу на папері. Співробітники викликаються згідно з записами й до того часу не мають права залишати свої місця“.
Через день вияснили:
Щоб урегулювати користування убиральнями, потрібен спеціяльний апарат у складі:
1) Зав. бюро врегулювання.
2) Пом. зав.
3—5) Регулятори.
6—10) Кур'єри-викликатори.
Проєкта штатів було подано на відповідне затвердження відповідної комісії відповідного органу. Тому, що відповідну комісію перевантажено проєктами й в найближчому часі вона не може розглянути пропозицію нашого тресту, довелося піти на тимчасовий компроміс:
Слухали — ухвалили:
— „Доручити сучасному штатові тимчасово виконувати обов'язки регуляторів і викликаторів“
Через день вияснили:
У прийомній накопичено і нагромаджено тисячі нерозібраних паперів. Співробітники бігають один за одним і регулюють чергу. Сам голова правління протягом дня чотири рази ходив по всіх чотирьох поверхах та питав кожного співробітника, коли надійде його черга. Дискредитація! Компроміс — дозволити членам правління користування убиральнями по-за чергою — відкинуто, як недемократичний.
А ще через день трест закрився.
Сам. Бо не міг працювати.
От що може наробити режим! От і виводьте тут закони!