Перейти до вмісту

Обличчям до спини (1927)/Як трест загинув

Матеріал з Вікіджерел
Обличчям до спини
Кость Котко
Як трест загинув
Харків: Плужанин, 1927
 
ЯК ТРЕСТ ЗАГИНУВ

З різних причин падають імперії, республіки, держави. Є певні закони. Професор-марксист подивиться суворо, загляне в Маркса й скаже безапеляційно:

— В світлі матеріялістичного розуміння історії…

Ідеалісти користуються іншим підходом і намагаються шукати причин у здібностях чи прагненнях певної історичної особи.

А дехто просто говорить:

— Доля…

От я хотів-би, щоб і ті, і другі, і треті спробували вивести певний закон що до причин загибели нашого тресту. Бо загинув наш трест не через неминучість історичних законів, не через злу волю історичної чи неісторичної особи і зовсім не через гру долі…

Через режим економії загинув наш трест, ось через що. І не тому, що не проводив режиму, а як раз через ретельне, справне й сумлінне виконання всього, що належить.

Хай цю сумну історію затямлять собі всі господарники. Поки не пізно, хай схаменуться, щоб не говорили потім:

— Доля…

Вивели ми будиночок тресту на-славу. Ліфт, мармурові сходи і все як слід. Що-правда, проти кошторису маленький перерозхід вийшов, процентів на 200. Не в тому справа.

Вже кінчали будинок, аж тут режим економії: економити треба.

На чому-ж зекономиш, коли вже й дахом будинок накрили?

Міркували:

— Ліфт скасувати? А як співробітникам на четвертий поверх лізти?.. Фарбу зі стінок зідрати? Так уже присохло…

Один запропонував:

— Мармурові сходи переробити на дерев'яні…

— Як-же їх переробиш, коли вже постановлено?

— Ну, фарбою спеціяльною, під дерево покрити… будуть дерев'яні.

— Навіщо-ж?

— Ну, жодна режимекономна комісія не присікається!..

Спасибі, директор своєчасно його смикнув:

— Ми, товаришу, тут не збираємось комусь очі замазувати, а мусимо дійсно економити! Народню копійку треба зберегти…

Слухали — ухвалили:

— „Кошторис передбачає чотири убиральні. Через режим економії зробити тільки дві

З легкою душею лягли спати наші трестові вожді, і не знали, що їм ранок підстроїть.

А ранок підстроїв таке:

Приїхав голова правління, дзвонить з кабінету до управдєла — нема. До начканца — нема. До діловода — нема. Кінець-кінцем приходить кур'єрша.

— Куди це всі поділися? — грізно питає голова.

— Та нема.

Бився, бився голова, кур'єрша тільки хіхікає.

Покликали швайцара, вияснили:

— В черзі всі стоять.

— В якій черзі?

— До убиральні. Співробітників-же 400 чоловіка....

Слухали — ухвалили:

— „Запобігаючи затримці перебігу праці, а також виходячи з режиму економії та відповідних директив відповідних органів, вести чергу на папері. Співробітники викликаються згідно з записами й до того часу не мають права залишати свої місця“.

Через день вияснили:

Щоб урегулювати користування убиральнями, потрібен спеціяльний апарат у складі:

1) Зав. бюро врегулювання.

2) Пом. зав.

3—5) Регулятори.

6—10) Кур'єри-викликатори.

Проєкта штатів було подано на відповідне затвердження відповідної комісії відповідного органу. Тому, що відповідну комісію перевантажено проєктами й в найближчому часі вона не може розглянути пропозицію нашого тресту, довелося піти на тимчасовий компроміс:

Слухали — ухвалили:

— „Доручити сучасному штатові тимчасово виконувати обов'язки регуляторів і викликаторів

Через день вияснили:

У прийомній накопичено і нагромаджено тисячі нерозібраних паперів. Співробітники бігають один за одним і регулюють чергу. Сам голова правління протягом дня чотири рази ходив по всіх чотирьох поверхах та питав кожного співробітника, коли надійде його черга. Дискредитація! Компроміс — дозволити членам правління користування убиральнями по-за чергою — відкинуто, як недемократичний.

А ще через день трест закрився.

Сам. Бо не міг працювати.

От що може наробити режим! От і виводьте тут закони!