Обрії поезії/І як зійде кривий молодик

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обрії поезії (1927
Д. Фальківський
І як зійде кривий молодик
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

 І як зійде кривий молодик
На прибитій ногами стерні,—
Тільки серця сполоханий крик
Нагадає минуле мені...

Все пройшло, проминуло давно
Наче тінь, наче сон, наче мить,—
Та чомусь не забулось воно
І від спогадів серце болить.

О, часи мої, скорбні часи!
Червонійте як рани навік...
І спадайте в краплинах роси
На прийдешні століття нові.

Це-ж для них на жертовник часу
Стільки мук і невтішних ридань...
Хай століття нові принесуть
Яриною засіяну дань...

Може в ній, як у полі огні.
Наші сльози і кров зацвітуть,—
Та ніколи, ніколи мені
Моїх ран, моїх днів не забуть,

Не забуть, як стояла вона
Коло чорної ями тоді,
А навколо бліда тишина

Допрядала проміння бліді.
Хоч-би слово зірвалося з уст!
Хоч-би тінь непокори лягла!
Тільки серця надламаний хруст
І в очах невиразна імла...

Хто вона і за що—не питав,
Бо любив без вагання і слів
Ще тоді, як у синіх житах
Випадково в запіллі зустрів.

І так дивно здавалось мені,
Що я сам... моя власна рука
Ці зав’язані очі сумні
Розстріляє ударом курка...

Все пройшло, проминуло давно,
Наче тінь, наче сон, наче мить.
Тільки спогадів буйне вино,
Тільки серце ще й досі болить.

А коли перебіг молодик,
Ніби срібний дзвінкий водограй
Синій вогник до ночи приник
Та дитяче розгублене:—Ай!

І хотілось до болю тоді
Закричати на всесвіт:—Агові

Прощавайте, літа молоді,
І розстріляна перша любов!

О часи мої, скорбні часи!.,
Наче сон, наче мить, наче тінь. .
Хай у вашій кривавій росі
Ярина для нових поколінь

Може в ній, як у полі огні,
Наші сльози і кров зацвітуть, -
Та ніколи, ніколи мені
Моїх ранених днів не забуть.

І як зійде кривий молодик.
Наче срібний дзвінкий водограй,
В моїм серці ще й досі той крик,
Те дитяче розгублене:
 —Ай!