Обрії поезії/Голубіють ранки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 Голубіють ранки... Голубіють роси...
Голубіє осінь у саду...
Скоро коло брами инеї розкосі
На пожовкле листя упадуть.
І самотній вітер пролетить по селах
В пісні невеселій, у плачі...
Пролетить і стане, і туман розстеле
Над приниклим садом уночі.
А як прийде ранок, і погляне скоса
На природу сіру і сумну,—
Тільки павутиння та сріблясті роси
Нагадають людям про весну.