Обрії поезії/Мої далекі, рідні села

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Обрії поезії (1927
Д. Фальківський
Мої далекі, рідні села
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

 Мої далекі, рідні села!
Ніяк, ніяк вас не забуть...
Мабуть, тому, що невесела
Була од вас у місто путь...

Мабуть, тому, що всю дорогу
Таки не легко було йти,
1 оббивать чужі пороги,
І обминать чужі хати.

І от тепер, коли утома
В своїх обіймах пригорта,—
Мені так хочеться додому,
Де коливаються жита...

Де льон зелений між овсами
Такий замислений цвіте
І голубими головками
Мені нагадує дітей—

Де гречка буйна і шумлива,
Як невгамовний битий шлях,
Рожевим цвітом соромливо
Знялась на радісних полях.

Де сходять ранки, щоб умерти
І знов воскреснути в росі

Серед хмарин напівроздертих
Серед пташиних голосів.

Де соловей виводить скерцо
У надвечірній тишині,
Де все таке близьке для серця,
Де все таке близьке мені.