Ой по горам сніги лежать

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ой по горам сніги лежать
Джерело: Соціально-побутові пісні /Упоряд. і передм. О.М.Хмілевської; Іл. худож. В.Є.Перевальського, А.Ф.Павленка.– К.: Дніпро, 1985.– с.26.: ілюстр.– (Б-ка укр. усної нар. творчості) [1]  
Про текст
Назва: Ой по горам сніги лежать
Записано в:
Дата запису:
Записувач:
Записано від:
Жанр: козацька
Опубліковано в: Історичні пісні. К., 1961., с. 159-160.
[[Зображення:|180px]]


ОЙ ПО ГОРАХ СНІГИ ЛЕЖАТЬ

Ой по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
А по шляхах маки цвітуть.
То ж не маки червоненькі —
То козаки молоденькі
Битим шляхом у Крим ідуть...
Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина прикликає:
«Вернись, сину, додомоньку,
Змию тобі головоньку».
«Ізмий, мамо, сама собі
Або моїй рідній сестрі;
Мене змиють дрібні дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушить ясне сонце,
А розкуйдить буйний вітер!»
«Вернись, синку, додомоньку,
Постелю ти постелоньку».
«Стели, мати, сама собі
Або моїй рідній сестрі;
Я постелю сірячину,
А в головах кулачину,
А вкриюся калиновим листом,
Та не розстануся з товариством.
Доведеться, мамо,
В степу ночувати,
Чорненькими кучерями
Степи устеляти,
Своїм білим тілом
Орлів годувати,
Червоною кров’ю
Річки напувати,
А жовтою костію
Мости вимощати!»
Пішов козак співаючи,
Стара мати — ридаючи.

Примітки та походження[ред.]

  1. Друкується за виданням: Історичні пісні. К., 1961., с. 159-160..