Привітання життя (збірка)/Октостих

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ОКТОСТИХ

День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око.
Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко.

Наші поринуть долоні в зимну, чисту, кришталеву
воду.
Надлетить із поля легіт легко й звіє мряку з-понад
броду.
Мов пташня, розгублені хмарки лопочуть крилами
над лісом.
Прядемо серцями просту, тиху радість з соняшних
повісом.

Віддамо без болю давню тугу й сум воді, лісам і
полю,
ї понесемо в роздалля над собою неба парасолю.