Переклад:Анотований "Улісс"/Стор 014

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переклад:Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 014
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

молоко, не своє. Старі зморщені груди. Вона налила ще мірку з надлишком.
Старожитня і таємнича, вона з'явилася з ранкового світу, можливо провісницею.
Вона вихваляла досконалість молока, наливаючи його. Сидячи навпочіпки біля
терплячої корови вдосвіта у щедрих ланах, відьма на поганці, зморщені
пальці моторні біля прискаючих сосків. Мукала впізнаючи її,
худібка шовковиста від роси. Шовкова корівчина і бідна стари́ня, такі клички давались їй в
давнину. Стара, що поневіряється, нижча форма безсмертних, яка служить своєму загарбнику
і своєму безтурботному зраднику, жінка яку вони спільно зрадили, віщунка таємниці
ранку. Служити чи докоряти, він не знав: однак гребував
підлещуватися до неї.

— Дійсно чудове, мем, згодився Бик Малліган, наливаючи їм в чашки молоко.
— Скуштуйте, сер, сказала вона.
Він відпив на її запрошення.
— Якщо б тільки ми могли споживати таку здорову їжу, сказав він їй дещо

заголосно, ми не мали б країни повної гнилих зубів і гнилих кишок.
А то живемо в болоті, їмо дешеві продукти, а вулиці замощені пилюкою,
кінським гноєм і сухотними плювками.

— А ви на лікаря вчитесь, сер? запитала старенька.
— Так, мем, відповів Бик Малліган.
Стівен слухав, зберігаючи презирливе мовчання. Вона схиляє свою стару голову до голосу, що

говорить до неї гучно, свого костоправа, свого знахаря; нехтуючи мною. До
голосу, який відпустить гріхи і помастить для поховання її тіло, крім жіночих
нечистих стегон, створене з плоті чоловічої не по подобі Бога змі́ю на здобич. І
тому гучному голосу, що зараз змушує її замовкнути, зі здивуванням озираючись.

— Ви розумієте, що він говорить? запитав її Стівен.
— Це ви французькою говорите, сер? звернулась старенька до Хейнса.
Хейнс самовпевнено виголосив до неї ще довшу промову.
— Ірландська, пояснив Бик Малліган. Ви гельську знаєте?
— Я так і думала це ірландська, сказала вона, по звуку. А ви не з

заходу, сер?

— Я англієць, відповів Хейнс.
— Він англієць, підтвердив Бик Малліган, і він вважає, що ми повинні говорити

ірландською в Ірландії.

— Впевнена ми повинні, сказала старенька, мені і самій соромно, що не

володію рідною мовою. Знаючі люди кажуть, що мова велика.

— Велика – не те слово, заявив Бик Малліган. Пречудова цілком. Плюсни

нам ще чайку, Кінч. Не бажаєте чашечку, мем?

Анотації[ред.]