Переклад:Анотований "Улісс"/Стор 039

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переклад:Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 039
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

Стівена? Ні? А ти впевнений, що він не на Страсбург-террас у своєї тітоньки
Саллі? Не міг залетіти трішки вище, га? А а а а скажи-но нам
Стівен, як там дядечко Сай? О плач Господень, чому я не женився на грошах.
Хлопчаки на стрісі в сіні. П’яненький малий рахівник і його братик,
корнетист. Високоповажні гондольєри. А косоокий Волтер
свого татуся величає не інакше як сером. Сер. Так, сер. Ні, сер. Ісус сплакнув: і не дивно, їй-богу.

Я смикаю хрипкий дзвіночок їх будиночка із закритими віконницями: і чекаю. Вони приймають мене

за причепливого кредитора, виглядають з-за кута стіни.

— Це Стівен, сер.
— Впускай його. Впускай Стівена.
Засув відчиняють і Волтер вітає мене.
— Ми подумали на когось іншого.
На просторому ліжку дядечко Річі, обкладений подушками і накритий ковдрою, протягує через

горбочок своїх колін міцне передпліччя. Чистогрудий. Він вимив верхню
частину.

— День добрий, племінничку.
Відкладає дощинку, на котрій накидає в чернетці рахунки своїх видатків, для очей

пана Тупакка і пана Трістрама Тенді, складає угоди, звичайні
позови і повістки Duces Tecum. В рамці з мореного дуба над його лисою головою:
Requiescat Уайльда. Сюрчання його свистка, який збиває з пантелику, змушує Волтера повернутись.

— Так, сер?
— Бражки Річі і Стівену, скажи матері. Де вона є?
— Купає Кріссі, сер.
— Та любить з татком в ліжку товктися. Пестунка.
— Ні, дядечко Річі...
— Клич просто Річі. До дідька літієву мінералку. Вона знижує градус. Вуіскі!
— Дядечко Річі, справді...
— Та сідай вже як належиться. Бо змусиш мене збити тебе з ніг.
Волтер марно шукає очима стільця.
— Йому нема на що сісти, сер.
— Йому нікуди притулити свою, бовдуре. Тягни сюди наше чіппендейлівське крісло.

Не бажаєш чогось перехопити? І жодних твоїх клятих манірних гонорів;
добрий шмат бекону підсмажений з оселедцем? Справді ні? Тим краще.
В домі нічогісько, крім пілюль від болю в попереку.

All'erta!
Він мугикає такти з aria di sortita Феррандо. Найграндіозніший номер, Стівен,

в цілій опері. Слухай.

Анотації[ред.]